6-57155св10 Про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - 02.02.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року,

У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, посилаючись на те, що у квітні 1998 року відносно нього незаконно порушено кримінальну справу за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України. Унаслідок незаконного обвинувачення він був заарештований та незаконно перебував під вартою в слідчому ізоляторі та в лікарні ТМО № 2 Богунського району м. Житомира. Упродовж 1998 року на його майно незаконно було накладено арешт, проводились обшуки в його квартирі. Порушена кримінальна справа неодноразово закривалась за відсутністю в його діях складу злочину, однак згодом постанови про закриття кримінальної справи неодноразово скасовувались і він знову притягувався як обвинувачений та відносно нього обирався запобіжний захід – підписка про невиїзд. 4 липня 2009 року винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно нього у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Унаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури він захворів і став інвалідом ІІ групи загального захворювання, був позбавлений можливості спілкуватися з родиною, у нього погіршилися стосунки з оточуючими, тому просив відшкодувати за рахунок державного бюджету 2,5 млн. доларів США моральної шкоди.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2010 року заяву задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 150 тис. грн. моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року ухвалу районного суду скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 9 квітня 1998 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого чч. 1, 2 ст. 194 КК України.

13 травня 1998 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 17, ст. 86-1 КК України, з обранням міри запобіжного заходу – тримання під вартою.

4 липня 2009 року кримінальну справу закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину (а.с. 221-222).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду ОСОБА_3 завдана моральна шкода.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 за рахунок коштів державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області.

При цьому апеляційний суд вважав, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік ці виплати здійснюються із Державного бюджету України саме Державним казначейством України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а оскільки Державне казначейство України до участі у справі судом першої інстанції не залучено, а апеляційний суд такими повноваженнями не наділений і не має право направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції із цих підстав, то в задоволенні заяви ОСОБА_3 за участю Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області як заінтересованої особи слід відмовити.

Однак з висновками апеляційного суду не можна повністю погодитись із таких підстав.

Так, правильними є висновки апеляційного суду про те, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі – Закон № 266/94ВР) відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп. 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Пунктом 5 ст. 3 Закону № 266/94ВР передбачено відшкодування моральної шкоди.

Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 (1232-2005-п) , (далі – Положення) Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства фінансів України, на яке покладено повноваження по здійсненню розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Пунктами 1.2, 1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів передбачено, що виконання судових рішень здійснюється Державним казначейством України за вимогою органів державної виконавчої служби за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.

Аналогічні положення містяться, зокрема й у ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", якою встановлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2010 році за вимогою органів державної виконавчої служби здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, у такому порядку: Державне казначейство України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму; відшкодовані суми обліковуються Державним казначейством України та відображаються у звітності про виконання державного бюджету; у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Разом з тим відповідно до п. 10 Положення (1232-2005-п) Державне казначейство України для виконання покладених на нього завдань може за погодженням з Міністром фінансів утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Казначейства.

Згідно з пп. 1, 13 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року № 332 (z0454-06) , Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України та має статус юридичної особи.

Дійшовши висновку про те, що залучення судом першої інстанції до участі у справі безпосередньо не Державного казначейства України, до повноважень якого віднесено здійснення з Державного бюджету України виплат, передбачених Законом № 266/94ВР (266/94-ВР) , а його територіального органу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови ОСОБА_3 у задоволенні заяви, апеляційний суд не врахував у повній мірі характер спірних правовідносин, зміст ст. ст. 12, 13 Закону № 266/94ВР, які регулюють порядок розгляду судом такого спору та можливість зміни рішення суду в частині способу відшкодування моральної шкоди шляхом списання Державним казначейством України в безспірному порядку коштів з рахунку державного бюджету на користь заявника.