816/1191/16 Про зупинення провадження в адміністративній справі до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у іншій справі - 09.10.2018 Прийняття

У липні 2016 року Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2016 №0001171619, № 0001181619, № 0001191200 та № 0001201200.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції 14.09.2016 позивач звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якої зазначив, що відповідно до акта перевірки від 20.04.2016 № 137/16-31-14-04-09/20041662, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, нарахування позивачу рентної плати здійснювалось виходячи зі ставки 55% замість задекларованих і сплачених підприємством 28%. Разом з тим, предметом розгляду у справі № 2015-11, що перебуває в провадженні міжнародного арбітражу, є питання правомірності застосування Україною до позивача ставки рентної плати в розмірі 45-55% замість 28%, а отже наявний прямий зв'язок і залежність даної справи зі справою, що розглядається міжнародним арбітражем.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, клопотання позивача задовольнив та провадження у справі зупинив до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі № 2015-11.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, всупереч міжнародним рішенням, вчиняє дії та видає рішення, направлені на стягнення з позивача рентної плати, незважаючи на прийняття Постійно діючим арбітражним судом Рішення про забезпечувальні заходи від 23.07.2015 та наявність надзвичайного рішення в арбітражному розгляді ТПС ЕА/2015/002 від 14.01.2015.

Не погодившись із постановленими судами ухвалами, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвали судів попередніх інстанцій, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області зазначило, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що існують інші справи, які стосуються позивача і розглядаються в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Спір, що розглядається у справі № 2015-11 не відноситься до жодного з наведених у пункті 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) (у редакції, що діяла на час постановлення ухвал судами першої та апеляційної інстанцій) проваджень. При цьому вказана норма не містить посилання на право суду зупинити провадження до вирішення справи по суті, що перебуває на розгляді у порядку міжнародного судочинства чи провадження Міжнародного комерційного арбітражу.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

19.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, яким передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 20.04.2016 № 137/16-31-14-04-09/20041662 позивача ГУ ДФС у Полтавській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0001171619, № 0001181619, № 0001191200 та № 0001201200, якими визначило грошове зобов'язання Підприємству за порушення термінів сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, вважаючи, що підвищення ставок рентної плати до 55% є порушенням Україною своїх зобов'язань із захисту та гарантування іноземних інвестицій, ініціював міжнародний арбітражний розгляд, який здійснюється Постійно діючим арбітражним судом у місті Лондон, Великобританія у справі № 2015-11 за угодою між Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Урядом України про сприяння та взаємний захист інвестицій, підписаною 10.02.1993; Договором до Енергетичної Хартії; Угодою про сприяння і взаємний захист інвестицій між Королівством Нідерландів і Україною, підписаною 14.07.1994 і Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі, 2010 року ("Регламент ЮНІСТРАЛ") між ДжейКейІкс ОЙЛ енд ГЕС ПіЕлСі, Полтава ОСОБА_2 і Полтавською газонафтовою компанією та Україною (Відповідач).

У межах арбітражного розгляду 14.01.2015 Надзвичайний арбітр професор ОСОБА_3 прийняв надзвичайне рішення в арбітражному розгляді ТПС ЕА/2015/002, яке визнано та приведено до виконання в Україні ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2015, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17.05.2016. У резолютивній частині надзвичайного рішення передбачено обов'язок відповідача (України) утриматися від встановлення роялті за видобування газу Полтавською газонафтовою компанією за ставкою, що перевищує 28%, яка встановлена Податковим кодексом України (2755-17) до 31 липня 2014 року.

Також у межах розгляду справи № 2015-11 23.07.2015 Надзвичайний арбітр професор ОСОБА_3 прийняв Рішення про забезпечувальні заходи, відповідно до якого в очікуванні Остаточного рішення у справі № 2015-11: (1) Відповідач не повинен здійснювати жодних дій з метою збору рентної плати за видобування газу ПГНК (а саме рентної плати, яка підлягає сплаті і не сплачена на дату цього Рішення або за якою строк платежу настає в подальшому) понад ставку 28%, яка діяла до 03 серпня 2014 року; (2) Відповідач повинен утримуватися від накладення арешту на активи позивачів, або накладення податкової застави чи іншого обтяження предметом яких були б активи позивачів, у зв'язку з будь-якою сумою рентної плати, вказаної у пункту (1); (3) Позивачі повинні негайно інформувати відповідача у письмовій формі про будь-які дії, що вживаються або пропонуються будь-ким з них, які могли б призвести до зменшення чистої вартості ПГНК до рівня нижче 34 мільйонів доларів США".

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваних ухвал), суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Отже, виходячи зі змісту наведеної норми, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, який розглядається саме національним судом України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №816/687/16 (К/9901/19184/18).

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зупинення на підставі приписів пункту 3 частини першої статті 156 КАС України провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням міжнародної судової установи, навіть у випадку взаємопов'язаності таких справ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції є можливість надати оцінку зібраним у справі доказам та при перевірці правомірності прийняття ГУ ДФС у Полтавській області податкових повідомлень-рішень від 11.05.2016 №0001171619, №0001181619, № 0001191200 та № 0001201200 застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, врахувавши при цьому рішення Постійного арбітражного суду від 14.01.2015 та від 23.07.2015 у справі №2015-11.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Втім, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам вказаної норми, оскільки постановлені з порушенням норм процесуального права, що, відповідно до положень частини першої статті 353 КАС України, є підставою для їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.