Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про перерахунок щомісячних страхових сум за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1959 року він працював на різних підприємствах вугільної промисловості. 20 травня 1968 року під час виконання своїх службових обов’язків слюсаря 5 розряду дільниці № 1 ОКСа РУ ім. Комінтерна з ним стався нещасний випадок, про що було складено акт форми Н – 1 від 24 травня 1968 року. Висновком МСЕК від 3 лютого 1994 року йому первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності безстроково. Позивач зазначив, що з жовтня 1994 року ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" проводив виплати відшкодування шкоди з порушенням правил діючого законодавства. Просив стягнути з ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на його користь заборгованість по виплатах у рахунок відшкодування шкоди за період з 1 травня 2000 року по 1 квітня 2001 року у розмірі 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 45 коп., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – 14 622 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 09 коп. у рахунок виплати заборгованості по страхових виплатах за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2008 року, а також з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – 344 (триста сорок чотири) грн. 19 коп. у рахунок виплати щомісячних страхових виплат починаючи з 1 грудня 2008 року на місяць довічно та зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області провадити відповідний перерахунок страхової суми.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 грудня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_6 10 261 (десять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 04 коп. одноразово у рахунок оплати заборгованості по страхових виплатах за період з 21 серпня 2005 року по 1 червня 2009 року. Зобов’язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області виплачувати ОСОБА_6 щомісяця, починаючи з 1 червня 2009 року страхові виплати у розмірі 365 (триста шістдесят п’ять) грн. 87 коп. в місяць до зміни обставин, що тягнуть перерахунок розміру страхових виплат, або їх припинення згідно діючому законодавству України. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 1 грн. 50 коп. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Інші судові витрати віднесено за рахунок держави.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підприємством невірно були розраховані суми відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивача, оскільки здійснюючи перерахунок втраченого заробітку, підприємство неправильно застосувало коефіцієнти реального росту заробітної плати замість коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України).

В рішенні суду необхідно наводити точний розрахунок присуджених сум для відшкодування шкоди, зазначаючи строки їх виплати.

Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено перелік підстав для перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) до яких віднесено: зміну ступеня втрати професійної працездатності; зміну складу сім`ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Установлено, що ОСОБА_6 з 1959 року працював на різних підприємствах вугільної промисловості. 20 травня 1968 року під час виконання своїх службових обов’язків слюсаря 5 розряду дільниці № 1 ОКСа РУ ім. Комінтерна з ним стався нещасний випадок, про що було складено акт форми Н – 1 від 24 травня 1968 року. Висновком МСЕК від 3 лютого 1994 року позивачу первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності безстроково.

Згідно із роз’ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року за № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 (v4171203-97) і доповнень до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов’язків, пов’язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі організації перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Суд на зазначене уваги не звернув та стягнув недоплату по страхових виплатах.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.