Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва", третя особа – ОСОБА_6, про стягнення надбавки за вислугу років та відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" про стягнення надбавки за вислугу років та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що вона перебувала в трудових відносинах із державним вищим навчальним закладом "Українська академія бізнесу та підприємництва".

Наказом ректора 4 липня 2008 року її було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що з нею не було проведено остаточного розрахунку при звільненні, оскільки відповідно до ст. 57 Закону України "Про вищу освіту" і ст. 57 Закону України "Про освіту" їй не виплачувалась щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі 20 відсотків до посадового окладу, починаючи з 10 січня 2005 року, після доповнень та уточнень заявлених позовних вимог, просила стягнути з державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" на її користь 20 263 грн. 93 коп. у рахунок щомісячної надбавки за вислугу років з урахуванням індексу інфляції, 27 263 грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" на її користь щомісячну надбавку за вислугу років за період з 10 січня 2005 року до 7 липня 2008 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 14 485 грн. 40 коп. і 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2009 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі державний вищий навчальний заклад "Українська академія бізнесу та підприємництва" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року "Про утворення Української академії бізнесу та підприємництва" (845-2004-р) указаний навчальний заклад знаходиться в підпорядкуванні Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, який спільно з Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України передбачають державне замовлення на підготовку кадрів в Українській академії бізнесу та підприємництва у межах бюджетних призначень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на цю мету на наступні роки.

Відповідно до статуту державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва", затвердженого 14 грудня 2004 року Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, указаний навчальний заклад несе відповідальність за дотримання вимог Закону України "Про вищу освіту" (2984-14) та інших законодавчих актів України.

Судом установлено, що ОСОБА_5 з 10 січня 2005 року перебувала в трудових відносинах із державним вищим навчальним закладом "Українська академія бізнесу та підприємництва" і мала право на отримання передбаченої ст. 57 Закону України "Про вищу освіту" щомісячної надбавки за вислугу років, однак державний вищий навчальний заклад "Українська академія бізнесу та підприємництва" такі виплати їй не проводив.

Наказом ректора 4 липня 2008 року її було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 57 Закону України від 17 січня 2002 року "Про вищу освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів надаються гарантії та встановлюються заохочення, передбачені ст. ст. 57, 58 Закону України від 23 травня 1991 року "Про освіту", зокрема, держава забезпечує виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісяця у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" с уб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Установивши, що ОСОБА_5 має право на отримання щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 20 відсотків до посадового окладу (ставки заробітної плати) і державний вищий навчальний заклад "Українська академія бізнесу та підприємництва" у порушення вимог чинного законодавства виплату надбавки за вислугу років позивачці не проводив, суди дійшли обґрунтованого висновку про покладення на державний вищий навчальний заклад "Українська академія бізнесу та підприємництва" обов`язку по сплаті ОСОБА_5 щомісячної надбавки за вислугу років за період з 10 січня 2005 року до 7 липня 2008 року.

Разом з тим, стягуючи з державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" на користь ОСОБА_5 індексацію надбавки за вислугу років, суд першої інстанції на порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не врахував, що за змістом п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) присуджена за рішенням суду сума заробітної плати підлягає індексації у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення за умови перевищення величини порога індексації та у рішенні не зазначив достатніх підстав для проведення індексації таких виплат і, стягнувши на користь ОСОБА_5 надбавку за вислугу років з урахуванням індексу інфляції однією сумою, залишив поза увагою, що стягнення надбавки за вислугу років та індексації вказаних виплат є окремими позовними вимогами, які мають самостійні підстави й повинні розраховуватись судом окремо з наведенням у рішенні відповідних розрахунків.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України на допущені судом першої інстанції помилки уваги не звернув і залишив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року в частині стягнення з державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" на користь ОСОБА_5 надбавки за вислугу років з урахуванням індексу інфляції без змін.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року про стягнення з державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" на користь ОСОБА_5 надбавки за вислугу років з урахуванням індексу інфляції й передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Висновки апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є правильними, ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають нормам матеріального права, тому в цій частині касаційну скаргу слід відхилити, а рішення апеляційного суду в цій частині - залишити без змін.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2009 року в частині залишення без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року про стягнення з державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" на користь ОСОБА_5 надбавки за вислугу років з урахуванням індексу інфляції скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті - рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.