6-48439св10 Про визнання наказів про відсторонення від роботи та вилучення перепустки незаконними, поновлення на роботі - 26.01.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання наказів про відсторонення від роботи та вилучення перепустки незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 липня 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" (далі – ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт") ОСОБА_4 від 26 грудня 2008 року № 144 його відсторонено від роботи на посаді директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" та наказом від 26 грудня 2008 року № 145 призначено виконуючим обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_5 Наказом ОСОБА_5 від 27 грудня 2008 року № 909 у нього вилучено перепустку на всі об’єкти Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт". Таким чином його було усунено від виконання трудових обов’язків. Станом на січень 2009 року питання про виконання ним трудових обов’язків керівництвом ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" не вирішено. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконними накази директора ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_4 від 26 грудня 2008 року № 144 про відсторонення його від виконання обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" та від 26 грудня 2008 року № 145 про призначення виконуючим обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_5; визнати незаконним наказ ОСОБА_5 від 27 грудня 2008 року № 909 у частині вилучення в нього перепустки на всі об’єкти Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт"; поновити його на роботі на посаді директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт"; стягнути з ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 27 543 грн.; стягнути з ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" моральну шкоду в сумі 200 тис. грн. та понесені ним судові витрати.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 5 липня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними накази директора ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_4 від 26 грудня 2008 року № 144 про відсторонення директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_3 від виконання обов’язків директора та від 26 грудня 2008 року № 145 про призначення виконуючим обов’язків директора ОСОБА_5; визнано незаконним наказ виконуючого обов’язків директора Полтавської філії ОСОБА_5 від 27 грудня 2008 року № 909 у частині вилучення у ОСОБА_3 перепустки; стягнуто з ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 27 543 грн., моральну шкоду в сумі 3 тис. грн. та судові витрати в сумі 15 грн.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 2 квітня 2008 року ОСОБА_3 уклав із ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" контракт, відповідно до якого його призначено директором Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт".

За умовами контракту, у тому числі згідно з додатковою угодою № 1 від 2 червня 2008 року, ОСОБА_3 установлено заробітну плату в розмірі, а саме:

- основна заробітна плата – 8 128 грн. щомісяця;

- контрактна надбавка – 30% тарифної ставки;

- щомісячна премія, граничний і фактичний розмір якої залежить від якісної оцінки роботи філії у звітному періоді, 20 % від суми ставки та контрактної надбавки; виконання плану роздрібної реалізації ПММ – 20 % від суми тарифної ставки та контрактної надбавки; виконання плану дрібно-гуртової торгівлі ПММ – 20 % від суми тарифної ставки та контрактної надбавки; виконання плану прибутку – 20 % суми тарифної ставки та контрактної надбавки; виконання нормативу оборотних коштів – 20 % суми тарифної ставки та контрактної надбавки, додаткової заробітної плати.

26 грудня 2008 року директором ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" видано наказ № 144 "Про відсторонення директора Полтавської філії ТОВ "Татнефть – Укрнєфтєпродукт", яким тимчасово відсторонено ОСОБА_3 від виконання обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" з 26 грудня 2009 року.

Пунктом 2 цього наказу відізвано довіреність від 2 квітня 2008 року № 15 та визнано її такою, що втратила чинність (а.с. 15).

Наказом директора ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" від 26 грудня 2008 року № 145 призначено з 27 грудня 2008 року виконуючим обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_5 (а.с. 16).

27 грудня 2008 року виконуючий обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_5 видав наказ № 909 про вилучення у ОСОБА_3 перепустки на всі об’єкти Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" .

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів від 26 грудня 2008 року № 144 про відсторонення його від роботи на посаді директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" і від 26 грудня 2008 року № 145 про призначення виконуючим обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_5 та наказу виконуючого обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" ОСОБА_5 про вилучення у ОСОБА_3 перепустки на всі об’єкти Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із незаконності відсторонення позивача від виконання обов’язків директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" з покладенням цих обов’язків на ОСОБА_5 та позбавлення ОСОБА_3 доступу до всіх об’єктів Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" шляхом вилучення перепустки, оскільки такі дії відповідача суперечать вимогам ст. 46 КЗпП України та порушують трудові права позивача.

Стягуючи на користь ОСОБА_3 заробітну плату в сумі 27 543 грн. за період з 1 лютого до 1 квітня 2009 року як різницю між фактично виплаченою заробітною платою й заробітною платою, яка підлягала виплаті на підставі контракту, суди виходили з того, що позивачу неправомірно не були нараховані в період відсторонення від роботи передбачені контрактом надбавки та доплати, а саме: додаткова заробітна плата, до складу якої входить: контрактна надбавка – 30 % тарифної ставки; щомісячна премія, граничний і фактичний розмір якої залежить від якісної оцінки роботи філії у звітному періоді, – 20 % від суми ставки та контрактної надбавки; виконання плану роздрібної реалізації ПММ – 20 % від суми тарифної ставки та контрактної надбавки; виконання плану дрібно-гуртової торгівлі ПММ – 20 % від суми тарифної ставки та контрактної надбавки; виконання плану прибутку – 20 % суми тарифної ставки та контрактної надбавки; виконання нормативу оборотних коштів – 20 % суми тарифної ставки та контрактної надбавки.

Крім того, суд посилався на те, що за умовами контракту відповідач повинен сплатити ОСОБА_3 за лютий 2009 року – 21 041 грн. 20 коп., а фактично сплатив 8 128 грн., тобто різниця складає 12 913 грн.; за березень і один день квітня 2009 року відповідач повинен сплатити позивачу 23 145 грн., а фактично сплатив 8 128 грн., тобто різниця складає 14 630 грн.

Відмовляючи ОСОБА_3 у позові про поновлення на посаді директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт", суд виходив з відсутності для цього підстав у зв’язку із закінченням дії контракту.

Відповідно до ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

При цьому апеляційний суд виходячи з вимог ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України під час перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції зобов’язаний навести в ухвалі, зокрема, мотиви, з яких він відхиляє доводи апеляційної скарги.

Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.

Так, оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" посилалось на неправильне застосування судом норм ст. 99, ч. 3 ст. 145, ст. 249 ЦК України, ст. 46 КЗпП України та положень статуту товариства.

Не давши належної оцінки зазначеним доводам, апеляційний суд також залишив поза увагою Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 (v001p710-10) у справі за конституційним поданням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з яким ч. 3 ст. 99 ЦК України є способом захисту корпоративних прав учасників товариства, який передбачає усунення членів (члена) виконавчого органу товариства від виконання обов’язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень, які їм надано за рішенням компетентного органу товариства у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, з метою захисту інтересів товариства, за умови, що в установчих документах товариства не були зазначені підстави такого усунення.

За Рішенням Конституційного Суду України передбачена ч. 3 ст. 99 ЦК України форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних справ у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством і не може розглядатися у площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 КЗпП України, а рішення уповноваженого органу щодо відсторонення (відкликання) таких осіб повинні розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникли між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

При цьому апеляційним судом залишені без оцінки як доводи скарги ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" про те, що відповідно до статуту товариства й Положення про Полтавську філію ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" директор філії (обособленого підрозділу товариства), який діє від імені товариства, здійснює керівництво діяльністю філії на підставі довіреності директора товариства та призначається ним за погодженням із загальними зборами учасників товариства, так і доводи про те, що підставою для усунення ОСОБА_3 від виконання обов’язків директора філії товариства стало виникнення заборгованості контрагентів за відпущені нафтопродукти без відповідних угод та передоплати (а.с. 12).

Суди також не звернули уваги на роз’яснення, викладені в ч. 4 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 (v0013700-08) , про те, що в разі оскарження членом виконавчого органу товариства, який уклав з товариством трудовий договір (контракт), рішень відповідних органів товариства про відсторонення від посадових обов’язків, способом захисту в таких випадках є позов про поновлення на посаді, усунення перешкод у виконанні посадових обов’язків, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 у позові про поновлення на посаді директора Полтавської філії ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт", апеляційний суд залишив поза оцінкою заяву позивача про уточнення позовних вимог, згідно з якою він відмовився від цих вимог, у той час як відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (а.с. 113).

Не дав апеляційний суд оцінки й доводам апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення різниці заробітної плати між заробітною платою, передбаченою контрактом, і фактично нарахованою позивачеві та отриманою ним за період лютого-квітня 2009 року.

Зокрема, ТОВ "Татнєфть – Укрнєфтєпродукт" зазначало, що у зв’язку з правомірним відстороненням ОСОБА_3 від обов’язків директора філії на підставі ч. 3 ст. 99 ЦК України йому обґрунтовано нараховувалася лише основна заробітна плата, без нарахування премії і надбавок, підставою для виплати яких є досягнення певних трудових успіхів у процесі фактичного виконання виробничих завдань і функцій, пов’язаних із виконанням умов контракту (а.с. 155-156).