Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Бориспільська міська рада звернулася до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Марія" та просила суд зобов’язати ТОВ "Марія" звільнити земельну ділянку, що знаходиться на розі вулиць Київський шлях –Лютнева у м. Борисполі від торгового павільйону у місячний термін з моменту набрання рішення суду сили.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2008 року (суддя Тищенко О.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року (судді: Мельник С.М., Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В.) позовні вимоги задоволені повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що термін укладеного між сторонами договору оренди землі закінчився, міськрадою прийнято рішення не продовжувати дію договору, про що повідомлено ТОВ "Марія", тому товариство зобов'язано звільнити земельну ділянку.

Апеляційне провадження у даній справі зупинялося до вирішення господарським судом Київської області справи №9/181-08. Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. апеляційне провадження у справі було поновлено у зв'язку з отриманням апеляційним судом ухвали господарського суду Київської області від 04.08.2008 р. у справі №9/181-08, якою провадження у названій справі припинено у зв’язку із затвердженням Доповідач: Шаргало В.І.

укладеної сторонами мирової угоди.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "Марія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 116, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 33 Закону України "Про оренду землі", просить їх скасувати та припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору. Скаржник зазначає, що з приводу спірної земельної ділянки з міськрадою досягнуто домовленості, тому предмет спору відсутній.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 04.03.2003 р. №154 між Бориспільською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Марія" (Орендар) укладений договір на право користування земельною ділянкою на умовах короткострокової оренди від 11.11.2003 р. (далі –Договір), відповідно до якого товариство отримало в короткострокове користування земельну ділянку площею 0,0158 га, яка знаходиться на розі вулиць Київський шлях –Лютнева у місті Борисполі Київської області, строком на три роки. Договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Бориспільського міського відділу земельних ресурсів Київської області 15.12.2003 р. за №71.

Відповідно до п. 2.2.2 договору, по закінченню строку договору орендар має право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання продовження (пролонгації) договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку договору.

Підставою припинення договору є закінчення його строку дії (п. 4.2. договору).

У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки, орендар зобов’язується повернути орендодавцю земельну ділянку на умовах, визначених договором (п. 5.1 договору).

Відповідно до умов договору ТОВ "Марія" звернулося до Бориспільської міської ради із заявою від 08.12.2006 р. №53 та просило винести на засідання сесії міської ради питання про продовження договору оренди земельної ділянки №71 від 15.12.2003 р., що знаходиться на розі вул. Київський шлях –Лютнева. Однак, ця заява залишилась без відповіді.

Заявою від 12.06.2007р. №40 Орендар повторно звернувся до Орендодавця з проханням продовжити договір оренди землі під існуючий торговий павільйон на розі вулиць Київський шлях –Лютнева у м. Борисполі. Бориспільська міська рада листом від 13.08.2007 р. №12-31-3668 повідомила ТОВ "Марія", що дане питання було винесено на розгляд сесії Бориспільської міської ради V скликання 02.08.2007 р., однак більшістю голосів рішення не прийняте.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" чітко окреслене коло повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належать розпорядження землями територіальних громад, у тому числі і надання земель у користування на підставі оренди.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Підставою для надання належної до комунальної власності земельної ділянки в оренду шляхом укладення договору оренди за приписами ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Аналогічну норму містить і ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди, зокрема, припиняється в разі закінчення терміну його дії. У цьому разі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст. 34 Закону).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

З приписів наведеного законодавства вбачається, що нормами спеціального Закону не передбачається автоматична пролонгація договору оренди після закінчення строку його дії. Для продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки комунальної власності необхідним є прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування. Після закінчення терміну дії договору, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про пролонгацію, земельна ділянка повинна бути повернена власнику.

Господарськими судами встановлено, що рішення про продовження договору оренди вищезазначеної земельної ділянки Бориспільською міською радою не було прийняте, оскільки більшість голосів сесії, на розгляд якої було винесено це питання, було "проти", а відтак, з урахуванням вимог наведеного законодавства, суди правомірно задовольнили позовні вимоги міськради про звільнення земельної ділянки комунальної власності у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.

Щодо посилань скаржника на те, що на сьогоднішній день спір між ТОВ "Марія" та Бориспільською міською радою щодо користування земельною ділянкою, яка розташована в м. Бориспіль на розі вулиць Київський шлях –Лютнева, відсутній, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову Бориспільської міської ради у справі №10/743-07, то апеляційний господарський суд дав належну оцінку цим доводам, наголосивши на тому, що Бориспільською міською радою рішення про поновлення Договору від 11.11.2003 р. не приймалося. Крім того, як правильно відзначив апеляційний суд на момент прийняття господарським судом Київської області рішення у даній справі, були відсутні мотиви, на які посилається скаржник в обґрунтування своєї позиції, тому вищезазначені доводи є безпідставними.

В силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка правомірності чи неправомірності прийняття до уваги господарськими судами того чи іншого доказу або їх відхилення при постановленні оскарженого рішення не входить до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року у справі №10/743-07 залишити без змін.