Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 10 вересня 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що працював у відповідача на посаді провідника пасажирського вагону Сімферопольського пасажирського вагонного депо, на підставі контракту з 19 червня 2008 року. Наказом № 120 від 25 лютого 2009 року був звільнений із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав передбачених контрактом.

Вважаючи своє звільнення незаконним, просив задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 2 липня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено: поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників Сімферопольського пасажирського вагонного депо ДП "Придніпровська залізниця"; стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_6 4 379 грн. 03 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 10 вересня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_6 працював у відповідача на посаді провідника пасажирського вагону згідно з контрактом з 19 червня 2008 року. Звільнений із займаної посади з 26 лютого 2009 року згідно з наказом № 120 від 25 лютого 2009 року на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом – за перевезення безквиткових пасажирів.

Статтями 147, 149 КЗпП України, п. 7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Сімферопольського пасажирського вагонного депо передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом першої інстанції установлено, що з боку позивача дійсно мало місце перевезення двох безквиткових пасажирів, чим останній порушив вимоги Інструкції провідника пасажирських вагонів та контракт, який було укладено при його працевлаштуванні.

Проте, звільняючи позивача з роботи, відповідач не в повній мірі взяв до уваги вищезазначені положення трудового законодавства, зокрема, щодо врахування ступеня тяжкості вчиненого порушення та заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено порушення, і попередню роботу працівника.

Так, відповідачем не було враховано, що позивач у 2006 році закінчив навчання у професійному ліцеї залізничного транспорту за професією "провідник пасажирського вагону", раніше він не мав будь-яких стягнень, посадка безквиткових пасажирів до вагона відбулася за вказівкою начальника поїзда, який є його безпосереднім керівником позивача. Крім того, матеріальна шкода позивачем не завдана, оскільки пасажири сплатили всі необхідні кошти.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідач недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку та обставини, за яких його вчинено, попередню роботу позивача, а також те, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача поза межами строку передбаченого законом.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 10 вересня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 2 липня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.