Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2010 року,

У жовтні 2009 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 106 896 (сто шість тисяч вісімсот дев’яносто шість) доларів США, у тому числі на оплату комісії за надання кредиту в розмірі 2 % без ПДВ, під 13, 75 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіка погашення кредиту та відсотків щомісячними платежами на строк до 14 травня 2017 року. У рахунок належного виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором 17 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_8 укладено договір поруки, за умовами якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості. 18 травня 2007 року ОСОБА_7 отримав від Банку кошти в розмірі 104 800 (сто чотири тисячі вісімсот) доларів США, що свідчить про виконання банком своїх зобов’язань за кредитним договором. ОСОБА_7 взяті на себе зобов’язання не виконує, у зв’язку з чим заборгованість за кредитним договором складає 146 099 (сто сорок шість тисяч дев’яносто дев’ять) доларів США 78 центів. Ураховуючи викладене, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило задовольнити їх позовні вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 146 099 (сто сорок шість тисяч дев’яносто дев’ять) доларів США 78 центів у рахунок оплати заборгованості за кредитним договором.

У процесі розгляду справи ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" уточнило свої позовні вимоги та просило стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно та з ОСОБА_9 в межах вартості предмета іпотеки 146 099 (сто сорок шість тисяч дев’яносто дев’ять) доларів США 78 центів у рахунок оплати заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання кредитного договору, укладеного 14 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7, у зв’язку з істотною зміною обставин, як передбачено статтею 652 ЦК України, а саме: зміна курсу гривні стосовно іноземних валют; на території України грошові зобов’язання виконується лише у гривнях.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2010 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 170 259 (один мільйон сто сімдесят тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 24 коп. у рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з майнового поручителя ОСОБА_9 за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 170 259 (один мільйон сто сімдесят тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 24 коп. у рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. у рахунок оплати державного мита та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справ. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2010 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2010 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 841 (вісімсот сорок одна) грн. 50 коп. у рахунок доплати судового збору та 83 (вісімдесят три) грн. у рахунок доплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 841 (вісімсот сорок одна) грн. 50 коп. у рахунок доплати судового збору та 83 (вісімдесят три) грн. у рахунок доплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 841 (вісімсот сорок одна) грн. 50 коп. у рахунок доплати судового збору та 83 (вісімдесят три) грн. у рахунок доплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Установлено, що 14 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 106 896 (сто шість тисяч вісімсот дев’яносто шість) доларів США, у тому числі на оплату комісії за надання кредиту в розмірі 2 % без ПДВ, під 13, 75 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіка погашення кредиту та відсотків щомісячними платежами на строк до 14 травня 2017 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_7 своїх зобов’язань за кредитним договором 17 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_8 укладено договір поруки, за умовами якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості.

Також 17 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_9 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_9 передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,0500 га у межах згідно з планом, в тому числі складається по угіддям, розташовану за адресою: СТ "Іллічівець", ділянка АДРЕСА_1, які є власністю поручителя.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_7 допущено заборгованість у розмірі 146 099 (сто сорок шість тисяч дев’яносто дев’ять) доларів США 78 центів.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягуючи солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 170 259 (один мільйон сто сімдесят тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 24 коп. у рахунок оплати заборгованості за кредитним договором та стягуючи з майнового поручителя ОСОБА_9 за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 170 259 (один мільйон сто сімдесят тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 24 коп. у рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позичальником ОСОБА_7 та поручителем ОСОБА_8 не виконуються взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а тому на них покладається солідарна відповідальність за порушення зобов’язань згідно із законом. ОСОБА_9 несе відповідальність за належне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором на підставі іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

Виходячи із змісту частини першої статті 651 ЦК України в разі зміни обставин, які істотно порушили баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою сторін.

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_7 посилався на те, що після укладення кредитного договору відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.

Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про розірвання кредитного договору, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, також обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_7 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також ним не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 19 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.