Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", третя особа – ОСОБА_7, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У липні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконним його звільнення з роботи, поновити на посаді першого заступника генерального директора – заступника генерального директора з економічних питань відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (далі – ВАТ "Турбоатом"), визнати незаконними наказ № 184-К від 31 травня 2007 року та пп. 1, 2 наказу № 229-К від 9 липня 2009 року і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в період з 11 березня 1968 року до 23 липня 2009 року працював у ВАТ "Турбоатом". 21 травня 2009 року він як перший заступник генерального директора з економічних питань приймав у себе працівників товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Ессет Менеджмент" (далі - ТОВ "Сварог Ессет Менеджмент"), які перебувати на території підприємство з метою обговорення питань, пов’язаних із виплатою ТОВ "Сварог Ессет Менеджмент" дивідендів, надали ухвалу господарського суду м. Києва від 18 травня 2007 року, постановлену у справі №32/310 про вжиття заходів забезпечення позову. Іншим стороннім особам заходити 21 травня 2009 року на територію підприємства він не дозволяв і пропускний режим, установлений на підприємстві, не порушував. З 30 травня 2007 року до 23 липня 2007 року він перебував на лікарняному. 23 липня 2007 року вийшов на роботу та дізнався, що наказом в.о. генерального директора ВАТ "Турбоатом" ОСОБА_7 від 31 травня 2007 року № 184-К його звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, а саме - порушення пропускного режиму на підприємстві 21 травня 2007 року, що встановлено актом службового розслідування від 31 травня 2007 року № 1. Вважає, що викладені в зазначеному акті факти не відповідають дійсності.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 грудня 2009 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 жовтня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушується питання про скасування судових рішень у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установлено, що ОСОБА_6 з 8 травня 2007 року працював на посаді першого заступника генерального директора - заступника генерального директора з економічних питань.

Згідно з актом про результати службового розслідування від 31 травня 2007 року №1 та протоколом засідання комісії зі службового розслідування від 31 травня 2007 року № 1 комісією в складі 12 осіб, призначеною за наказом в.о. генерального директора ВАТ "Турбоатом" ОСОБА_7 від 23 травня 2007 року № 30, проведено службове розслідування подій, що трапилися 21 травня 2007 року, зокрема щодо факту проникнення зі згоди позивача на територію підприємства групи сторонніх осіб, які шляхом погроз і вимагання, маючи засоби фізичного впливу, намагалися дестабілізувати роботу заводу, заволодіти печатками та документами підприємства.

Зазначені дії сторонніх осіб і позивача були припинені лише працівниками міліції, які прибули на підприємство за викликом в.о. генерального директора ВАТ "Турбоатом" ОСОБА_7

Службовим розслідуванням також установлено, що вказані події стали можливими внаслідок грубого порушення трудових прав та обов’язків з боку посадових осіб ВАТ "Турбоатом", у тому числі ОСОБА_6

Наказом в.о. генерального директора ВАТ "Турбоатом" ОСОБА_7 від 31 травня 2007 року № 184-К позивача звільнено з посади першого заступника генерального директора – заступника генерального директора з економічних питань з 31 травня 2007 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

У наказі про звільнення підставою звільнення вказані: акт про результати службового розслідування від 31 травня 2007 року №1, протокол комісії зі службового розслідування від 31 травня 2007 року № 1, акт про відмову ОСОБА_6 від надання пояснень від 31 травня 2007 року.

Наказом генерального директора ВАТ "Турбоатом" ОСОБА_7 від 29 липня 2009 року № 229-К змінено дату звільнення ОСОБА_6 за наказом від 31 травня 2007 року № 184-К, згідно з п. 2 наказу від 29 липня 2009 року № 229-К датою звільнення ОСОБА_6 за наказом від 31 травня 2007 року № 184-К зазначено вважати 21 липня 2007 року.

Наказом генерального директора ВАТ "Турбоатом" ОСОБА_7 від 4 серпня 2009 року № 233-К у зв’язку з тим, що під час підготовки вищевказаного наказу було допущено описку в зазначенні дати звільнення, внесені зміни до п. 2 наказу від 29 липня 2009 року № 229-К: указано дату звільнення ОСОБА_6 - 23 липня 2007 року.

Відмовляючи в позові, суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_6 під час виконання покладених на нього обов’язків грубо порушені встановлені Положенням про пропускний та внутрішньооб’єктовий режим ВАТ "Турбоатом" правила перебування на території підприємства сторонніх осіб, що могло привести до зупинки роботи підприємства, зриву договірних зобов’язань і значних фінансових утрат. Саме порушення цих правил стало підставою для звільнення позивача. Доказів порушення ВАТ "Турбоатом" трудового законодавства при його звільненні позивачем не надано, воно відбулося з дотриманням установлених законом вимог трудового законодавства.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального й процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, то касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.