Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення банківських вкладів, відсотків і матеріальних збитків; за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6 про визнання договорів нікчемними за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 листопада 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) в особі начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції указаного банку ОСОБА_8 було укладено договори на депозитний вклад № 035/11-03/03 та № 035/11-03/05 строком на один рік кожний із виплатою 30 % річних по кожному вкладу. Згідно з першим договором вона передала банку 100 тис. доларів США, а згідно з другим – 98 400 доларів США.

Оскільки сплативши відсотки в грудні 2008 року лише за один місяць – листопад, у розмірі 4 892,05 доларів США, банк відмовився від подальшого виконання своїх зобов’язань і відмовляється сплачувати їй відсотки та повертати вклади за зазначеними договорами, позивачка з урахуванням уточнень своїх вимог просила стягнути з банку на її користь 198 400 доларів США депозитних вкладів, 54 453 долари США відсотків за період дії договорів, а також три відсотки річних від суми боргу в розмірі 3 761, 62 доларів США та індекс інфляції в розмірі 16 309,01 доларів США, а всього - 272 923,63 долари США.

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що прибуткові валютні ордери працівниками каси банку не підписані, вони не відповідають установленій формі та заповнені з порушенням вимог законодавства.

Крім цього, договори від 1 листопада 2008 року № 035/11-03/03 та № 035/11-03/05 в банку не обліковувалися, грошові кошти від ОСОБА_6 до каси банку не надходили і рахунки на виконання спірних договорів банком не відкривалися.

Вважаючи, що вказані договори не відповідають вимогам ст. 1059 ЦК України у зв’язку з недодержанням письмової форми, банк з урахуванням уточнень своїх вимог просив установити факти нікчемності цих договорів.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалено: стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступника ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") на користь ОСОБА_6 у рахунок повернення депозитних вкладів за спірними договорами – 198 400 доларів США, відсотків у сумі 17 427,95 доларів США, три відсотки річних від простроченої суми після закінчення строку договору в розмірі 2951,54 долари США, а всього – 218 779, 49 доларів США, на відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи 37 грн. 50 коп., а також на користь держави судовий збір у розмірі 1 700 грн. У задоволенні решти вимог ОСОБА_6 та зустрічного позову банку відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено; зустрічний позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, визнано спірні договори від 1 листопада 2008 року нікчемними. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 та задовольняючи зустрічний позов банку, апеляційний суд виходив із того, що надані позивачкою прибуткові ордери не відповідають вимогам законодавства, вони підписані лише однією особою та відсутній підпис касира, що свідчить про ненадходження коштів від позивачки до банку, тому сторонами не дотримано встановленої законодавством письмової форми договорів банківського вкладу.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1059 ЦК України встановлено, що д оговір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого пост ановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (z1256-03) , залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

договором банківського рахунку;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (z0768-03) , при ймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:

за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб – на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку;

за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб;

за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку за внутрішньобанківськими операціями;

за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ зазначеної Інструкції (z0768-03) передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 листопада 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір № 035/11-03/03 на вклад "Універсальний", за умовами якого позивачка передала банку 100 тис. доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 30 % річних, і договір № 035/11-03/05 на вклад "Універсальний", за умовами якого ОСОБА_6 передала ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 98 400 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 30 % річних.

Спірні договори були підписані від імені банку начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_8 Її повноваження на укладення депозитних договорів від імені банку передбачено довіреністю від 27 грудня 2006 року, згідно з якою ОСОБА_8 надано право підпису одноособово в межах повноважень категорії "Г", або спільно з іншою уповноваженою особою, що має право підписання документів від імені банку, як це визначено Процедурою щодо надання повноважень на право підпису від імені ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", яка є додатком № 1 до постанови правління ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 11 вересня 2006 року № П 101/11, укладати та підписувати від імені банку правочини (договори), що стосуються діяльності відділення, в тому числі правочини (договори), пов’язані зі здійсненням банківських операцій, на суму, що не перевищує 500 тис. євро, включаючи депозитні (вкладні) договори та будь-які документи, пов’язані з виконанням цих договорів, тощо (а.с. 42 т. 1).

1 листопада 2008 року банк видав позивачці прибуткові валютні ордери № 3 та № 5 про прийняття від ОСОБА_6 100 тис. доларів США та 98 400 доларів США (а.с. 9, 10 т. 1).

Згідно з пп. 4.1, 5.3 вищезазначеної Процедури документи на суму понад 20 тис. євро до 100 тис. євро мають підписуватися спільно принаймні двома особами, що підпадають під категорію "Г". Як виключення, договори, зазначені в підпунктах "В" п. 3.1.1 та "Б" п. 3.1.2, можуть підписуватися уповноваженою особою банку, що має право підпису, одноособово (а.с. 45 т. 1).

Проте апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув, у порушення ст. 213 ЦПК України відповідної оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам не дав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову банку, суд першої інстанції дійшов висновку, що письмова форма спірних договорів підтверджується наданими позивачкою договорами банківських вкладів; внесення останньою в банк визначених договорами коштів підтверджується прибутковими валютними ордерами від 1 листопада 2008 року, які відповідають вимогам п. 8 глави 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції (z0768-03) ; як спірні договори, так і прибуткові валютні ордери мають всі необхідні реквізити, від імені Банку підписані особою на підставі довіреності банку та в межах наданих нею повноважень.

При визначенні розміру відсоткової ставки по спірних депозитних вкладах, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення передбачених договорами 30 % річних, тобто у розмірі, більшому ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , тому суд визначив розмір відсоткової ставки, встановлений банком для такого виду договорів, 11,25 % річних.

З такими висновками суду першої інстанції можна погодитися, рішення цього суду ухвалене згідно із законом.

За таких обставин оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.