Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Ресурспостач" на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.03.2009р.

у справі №6/158 господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Купець"

до відповідача Державного підприємства "Ресурспостач"

про стягнення 300 221,92грн.

за участю представників:

ТОВ "Торговий дім "Купець" – не з’явилися;

ДП "Ресурспостач" - не з’явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Державного підприємства "Ресурспостач" 300 221,92грн., у т.ч. 300 000грн. основної заборгованості, 221,92грн. процентів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що 03.02.2009р. та 04.02.2009р. ним відповідачу в якості попередньої оплати за м’ясо свине морожене, відповідно до умов договору від 12.01.2009р. №1-2001, перераховано 300 000грн., разом з тим, поставка продукції відповідачем не здійснена. При цьому, перераховані грошові кошти не повернуті відповідачем, який відмовився продовжувати строк дії зазначеного договору (а.с.6-8).

Також позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 300 221,92грн.;

- заборони відповідачу проводити будь-які дії, спрямовані на відкриття рахунків задля ухилення від виконання та безпідставного переводу грошових коштів з основного рахунку на нові та/чи/або будь-які інші.

Крім того, позивач просив накласти арешт на майно відповідача у випадку відсутності коштів на його рахунках (а.с.6-8).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2009р. з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти ДП "Ресурспостач" у сумі 300 221,92грн., що знаходяться на рахунках підприємства (а.с.24-26).

Вживаючи заходи до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вжиття таких заходів може суттєво утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, судом взято до уваги те, що заходи забезпечення позову відповідають предмету позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ДП "Ресурспостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами норм процесуального права (а.с.35-37).

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст. 111-13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належить, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач –ТОВ "Торговий дім "Купець" просило суд поновити його право шляхом стягнення 300 221,92грн. в рахунок повернення перерахованих грошових коштів та сплати процентів за користування такими грошовими коштами, посилаючись на те, що відповідачем фактично не виконані зобов’язання з поставки м’яса.

Отже, судом правильно, з урахуванням визначеного позивачем способу захисту, обрано заходи до забезпечення позову.

Однак, вживаючи таких заходів, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що заходи до забезпечення позову застосовуються судом, за змістом ст. 66 ГПК України, у разі наявності підстав вважати, що невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення у майбутньому.

Вживаючи відповідних заходів, суд першої інстанції виходив з мотивів, наведених позивачем в обґрунтування клопотання про забезпечення позову. Разом з тим, твердження позивача про наявність у відповідача значної заборгованості перед іншими контрагентами, ігнорування ним вимог позивача та інші не ґрунтується на відповідних доказах

Так, за змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому, докази у відповідності з ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Крім того, вживаючи заходів до забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що позивачем при поданні позову не надано навіть належних та допустимих доказів в підтвердження наведених у позовній заяві тверджень про перерахування суми попередньої оплати у розмірі 300 000грн. (платіжних доручень з відміткою банку про виконання, випискою з банківського рахунку тощо), яку він просить стягнути з відповідача.

За таких обставин, ухвала господарського суду м. Києва від 06.03.2009р. про забезпечення позову підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Ресурспостач" задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду м. Києва від 06.03.2009р. у справі №6/158 скасувати.

3.Справу повернути до господарського суду м. Києва.