821/1114/16 Про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 09.10.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 (суддя - Кисильова О.Й.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

у справі № 821/1114/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір"

до відповідача 1 - Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

відповідача 2 - Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області

про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ампір" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ), Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні Херсонської області про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 14 839,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що контролюючий орган затримав розрахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16 днів, а відтак позивач має право на отримання пені за таке прострочення на підставі статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 06.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, адміністративний позов задовольнив:

- стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 14 839,00 грн. на рахунок у банку № 26000415002 в АТ "Райфайзен Банк Аваль", м.Київ МФО 380805;

- вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Херсонська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства у повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги Херсонська ОДПІ зазначила, що оскільки загальні терміни подачі висновків до органів казначейства, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 39, контролюючим органом не порушено, то Товариство не має підстав для нарахування пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

15.05.2017 Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Херсонської ОДПІ.

16.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство подало до Херсонської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року (вх. від 20.05.2016 № 9082399939) разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 700 000,00 грн.

Актом перевірки від 08.06.2016 №3/21-03-12-01/31294087 Херсонською ОДПІ підтверджено правомірність відображення позивачем у декларації за квітень 2016 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 700 000,00 грн. на розрахунковий рахунок платника у банку.

Зазначена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2016 року надійшла на рахунок Товариства у банку 08.07.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача відбулось із простроченням на 16 днів строку, визначеного статтею 200 ПК України, а тому на підставі пункту 200.23 названої статті Кодексу на суму заборгованості нараховується пеня.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтованим, враховуючи наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Згідно з пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23 статті 200 ПК України).

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (39-2011-п) (далі - Порядок № 39) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 9 Порядку визначено, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, податковим законодавством передбачений порядок бюджетного відшкодування заявлених сум податку на додану вартість, який полягає у перевірці контролюючим органом заявленої до відшкодування суми та обов'язку такого органу у встановлений законом строк скласти за результатами перевірки висновок і подати його до органу державного казначейства. Невиконання обов'язку щодо складання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, спричиняє порушення права платника податків на отримання з бюджету такої суми, а такий спосіб судового захисту як стягнення підтверджених в ході визначених законом процедур сум бюджетного відшкодування спрямований на захист і відновлення порушеного права платника податків.

Верховний Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що починаючи з 08.06.2016 (дата закінчення перевірки) протягом п'яти робочих днів, тобто в строк до 15.06.2016 включно, контролюючий орган був зобов'язаний скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню Товаристу з бюджету. При цьому на підставі отриманого висновку протягом п'яти операційних днів, тобто до 22.06.2016 включно, орган державної казначейської служби мав перерахувати платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Отже, виходячи з дати закінчення перевірки Херсонською ОДПІ, кінцевою датою перерахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний банківський рахунок позивача є 22.06.2016 включно.

Проте перерахування бюджетної заборгованості на банківський рахунок Товариства відбулося 08.07.2016, тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 200 ПК України, що, в свою чергу, свідчить про порушення права позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин, на підставі наведених вище положень пункту 200.23 статті 200 ПК України, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 14839,00 грн., є правильним.

При цьому судом касаційної інстанції враховано, що правильність визначення судом першої інстанції суми пені не ставиться під сумнів скаржником.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, натомість доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 - без змін.