Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" про визнання договору купівлі-продажу майна № 367 від 14.08.2008 року дійсним та визнання за позивачем права власності на придане майно, відходи збагачення залізної руди, іменовані як "Продукт залізний" ТУ У 322.9.005-96, які знаходяться у Верхнє-Чурбашському хвостосховищі у кількості 15000000 тонн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що дає підстави для його визнання дійсним у судовому порядку, відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України та визнати право власності на майно, що є предметом даного договору.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2008 року (суддя: Ковтун Л.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 року (судді: Гонтар В.І. –головуючий, Борисова Ю.В., Гоголь Ю.М.) по справі № 2-1/9226-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу №367 від 14.08.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" та Відкритим акціонерним товариством "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" дійсним.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" право власності на майно: відходи збагачення залізної руди, іменовані як "Продукт залізистий" ТУ У 322.9.005.6, які знаходяться у Верхнє-Чурбашському хвостосховищі у кількості 15000000 тонн.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" в дохід державного бюджету України 25500 грн., державного мита.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що договір купівлі-продажу № 367 від 14.08.2008 року вважається правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним, а тому позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягають задоволенню. Зазначено судами і те, що оскільки договір купівлі-продажу визнаний судом дійсним, враховуючи часткову сплату ціни продажу, згідно умов договору, а також те що майно за договором передане позивачеві, то, в такому разі, і визнання права власності на зазначене майно підлягає задоволенню.

Не погоджуючиcь з постановою, Заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 року по справі № 2-1/9226-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати, у позові відмовити, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає про те, що судами порушені вимоги статті 220 Цивільного кодексу України та норм Кодексу про надра (132/94-ВР) .

Відзиви на касаційне подання не надано.

Сторони не скористалися процесуальним правом участі у засіданні касаційної інстанції.

01.06.2009 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гібробудівельник" надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи не більш пізніший термін, у зв’язку з тим, що представник товариства перебуває у відрядженні.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 09.04.2009 року про прийняття касаційної скарги до провадження, явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України та врахувавши вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника Генеральної Прокуратури, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, 14.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" в особі ліквідатора Юшкевич С.В та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" в особі директора Владимиренко Г.А. було укладено договір купівлі-продажу № 367 відходів збагачення залізної руди, іменовані як "Продукт залізистий" ТУ У 322.9.005-96, які знаходяться у Верхнє-Чурбашському хвостосховищі у кількості 15000000 тонн за ціною 2,90 грн. за тонну, на загальну суму 43500000грн.

Судами встановлено, що зазначене майно належало на прав власності Відкритому акціонерному товариству "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат", обліковувалось на балансі підприємства, відповідно до рішення від 11.10.1996 року № 1086 виконавчого комітету Керченської міської ради, акту прийому-передачі згідно наказу № 210 від 12.12.1995 року, наказу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" № 20 від 14.09.2005 року, протоколу комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" № 34 від 14.09.2005 року.

За умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" взяло на себе зобов’язання прийняти майно в узгодженому вигляді, кількості та зробити його оплату у порядку, передбаченому пунктом 3.1 договору. Відкрите акціонерне товариство "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" взяло на себе зобов'язання прийняти оплату майна та передати майно по акту прийому-передачі (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець протягом 30 банківських днів з дати підписання даного договору зобов’язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця 50000 грн.

Крім того, сторонами в пункті 4.1 договору визначено, що договір підлягає нотаріальному посвідченню у день надходження першого перерахунку від покупця в розмірі 50000 грн.

Судами також встановлено, що відповідно до акта прийому-передачі від 14.08.2008 рок, майно зазначене у договорі, а саме, відходи збагачення залізної руди в кількості 15000000 тонн, передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник".

04.09.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник" на виконання умов договору перерахувало Відкритому акціонерному товариству "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат", відповідно до платіжного доручення № 1 від 04.09.2008 року, 50000 грн.

Того ж дня кошти надійшли на розрахунковий рахунок Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат".

04.09.2008 року позивач направив на адресу Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" письмове повідомлення з проханням з'явитися до нотаріуса 04.09.2008 року, для нотаріального посвідчення договору.

Проте, ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Камиш-Бурунський залізорудний комбінат" у призначений час до нотаріуса не з'явився, у зв’язку з чим ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Врахувавши приписи статей 204, 209, 220, 328 Цивільного кодексу України те, що сторони договору мали необхідний об’єм правоздатності на укладення зазначеного договору купівлі-продажу, відчуження майна здійснено його власником, попередні судові інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягають задоволенню.

Оскільки договір судами визнано дійсним, враховуючи часткову сплату ціни продажу, згідно умов договору, а також те що майно за договором передане позивачеві, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку визнати право власності позивача на зазначене майно. Зазначивши, при цьому, що це повністю відповідає приписам статей 16, 328 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судами не звернуто уваги на наступне.

Згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 (827-94-п) , залізні руди відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до витягу з Державного інформаційного геологічного фонду України Верхньо-Чурбашське хвостосховище включено до резерву Державного фонду родовищ.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 статті 203 вказаного вище кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено належним чином правовий статус майна, що є предметом договору купівлі-продажу.

До того ж колегія суддів відзначає, що згідно з частиною першої ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою ст. 4 Кодексу України про надра встановлено, що, зокрема, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними.

Виходячи з наведених норм Конституції України (254к/96-ВР) та Кодексу України про надра (132/94-ВР) , а також з того, що відходи збагачення залізної руди в кількості 15000000 тонн, передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Гідробудівельник", відноситься до корисних копалин (державного фонду родовищ корисних копалин) та є надрами, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Договір необґрунтовано визнано апеляційним господарським судом дійсним.

Дані обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, однак вони не були з'ясовані попередніми судовими інстанціями.

Колегія також зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України обов’язковою умовою визнання договору дійсним є факт ухилення однієї з сторін договору від його нотаріального оформлення, а в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного договору. Крім того, виходячи із приписів наведеної норми для того, щоб визнати спірний договір дійсним та діючим, відповідач повинен був прийняти всі заходи для нотаріального посвідчення даного договору, і, тільки при наявності факту відмови позивача від нотаріального посвідчення даного договору, виникли б підстави для застосування ч.2 ст. 220 ЦК України.

До того ж, наведені обставини унеможливлюють визнання даного договору дійсним у порядку ст. 220 ЦК України, оскільки для визнання даного договору дійсним у порядку, визначеному зазначеною статтею, необхідно, щоб продавець був наділений відповідним обсягом правоздатності, у зміст якої входять такі складові як: право володіння, користування та розпорядження об'єктом продажу, тобто, продавець повинен був володіти правомочностями власника майна або бути уповноваженим власником на його відчуження.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Відповідно до статей 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника Генеральної Прокуратури України оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 року у справі № 2-1/9226-2007 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.