Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У жовтні 2008 року Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1" про стягнення 457,96 грн. на відшкодування плати за користування вагонами іноземних залізниць №№ 68660935, 68449446, 68182336, 61126207, 6715449, 68644087, 61255824, 64945413, 65457707 у квітні –червні 2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вагони належності Російських залізниць з імпортним вантажем, які прибули на станцію призначення 10.04.2008 року, 16.05.2008 року, 11.06.2008 року не були одержані відповідачем і знаходились (були затримані) на станції Чумакове в очікуванні здійснення митного оформлення та прийому вантажу одержувачем; за час знаходження вагонів під митним оформленням відповідач на підставі статті 119 Статуту залізниць України має відшкодувати плату на користування вагонами інших держав.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2008 року (суддя: Татенко В.М.) у справі № 17/167 господарського суду Донецької області у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Статутом залізниць України не передбачено, що у разі затримки вагонів інших держав, пов’язаної з митним оформленням, вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування цими вагонами. Зазначено судом і те, що вимоги щодо стягнення додатково нарахованого ПДВ 20% на суму плати за користування іноземними вагонами (76,33грн.) є безпідставними.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року (судді: Шевкова Т.А. –головуючий, Діброва Г.І., Стойка О.В.) по справі № 17/167 господарського суду Донецької області, рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2008 року у справі № 17/167 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми 381,63 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2008 року у справі № 17/167 залишено без змін.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна № 1" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 381,63 грн. відшкодування плати за користування вагонами інших держав, 84,96 грн. судових витрат при поданні позовної заяви, 70,59 грн. суми інформаційно-технічних витрат сплачених за забезпечення судового процесу, 42,50 грн. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Постанова суду з посиланням на статтю 119 Статуту залізниць України мотивована, зокрема, тим, що наданими позивачем документами підтверджений факт понесення залізницею витрат по внесенню плати за користування іновагонами в сумі 381,63 грн.

Не погоджуючись з постановою, Відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року по справі № 17/167 господарського суду Донецької області, в якій просить постанову у справі скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування іновагонами в сумі 381,63 грн. без ПДВ, мотивуючи касаційну скаргу доводами про те, що апеляційний господарський суд недостатньо повно дослідив нормативні документи і помилково виніс постанову, зокрема, неправильно застосована стаття 119 Статуту залізниць України.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, на станцію Чумакове Державного підприємства "Донецька залізниця" 10.04.2008 року, 16.05.2008 року, 11.06.2008 року надішли імпортні вантажі на адресу Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" у вагонах №№ 68660935, 68449446, 68182336, 61126207, 6715449, 68644087, 61255824, 64945413, 65457707, що належали Російській залізниці.

Судом встановлено, що вказані вище вагони з вантажем знаходились на станції Чумакове, але не були прийняті відповідачем для здійснення вивантаження у зв’язку з необхідністю проведення митного оформлення. Після здійснення митного оформлення вагони з вантажем були прийняті відповідачем, що підтверджується актами загальної форми №№ 14, 15 від 10.04.2008р року, 16, 17 від 16.05.2008 року та 24, 25 від 11.06.2008 року.

Облік часу перебування вищевказаних вагонів здійснювався станцією Чумакове за відомостями плати користування вагонами форми ГУ–46 №№ 11040661, 17050858, 12061013.

Підставою позову стало те, що позивачем за користування зазначеними вагонами з посиланням на статтю 119 Статуту залізниць України та Правила користування вагонами і контейнерами нарахована плата за користування іновагонами, у тому числі за період затримки вагонів, пов’язаної з митним оформленням у сумі 457,96грн. (в т.ч. ПДВ –76,33грн.), від внесення якої відповідач відмовився. Відомості плати за користування вагонами №№ 11040661, 17050858, 12061013 відповідач підписав із зауваженнями.

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Пунктом 2.11 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Мінтрансу України від 30.03.2001 року № 231/174 (z0360-01) (в редакції наказу Державної митної служби України та Мінтрансзв'язку України від 28.05.2004 року № 399/442 (z0766-04) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.06.2004 року, далі - Порядок) визначено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в місцях загального користування й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю, які створюються на територіях залізничних станцій згідно з вимогами Митного кодексу України (92-15) і Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року № 194 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 3.13 Порядку встановлено, що після проведення митного оформлення товарів (вантажів) перевізні документи з відповідними відмітками, підписом і відбитками особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення повертаються на станцію призначення та служать підставою для видачі товарів (вантажів) вантажоодержувачу.

Видача вантажів до закінчення митного оформлення забороняється.

Статтею 121 Статуту залізниць України передбачений перелік обставин при яких вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами. А саме: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ті обставини, що вантаж в іновагонах знаходився під митним оформленням, не зазначені підставами з яких не повинна відшкодовуватися плата за користування іновагонами.

Судом встановлено, що позивач поніс витрати по внесенню плати за користування іновагонами у сумі 381,63грн., а відтак, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині відмови в позові про стягнення податку на додану вартість у сумі 76,33 грн. постанова на оскаржувалась.

За таких обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі № 17/167 господарського суду Донецької області залишити без змін.