14/325-ПД-08 Про розірвання договорів оренди, спонукання повернути орендовані приміщення та спонукання сплатити заборгованість з орендної плати - 26.02.2009 Прийняття

В червні 2008 року Вищий навчальний заклад "Херсонський державний морський інститут" звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Містраль" про розірвання договорів оренди, спонукання повернути орендовані приміщення та спонукання сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 7405,65 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем неодноразово порушувались строки внесення орендної плати за передані йому в оренду приміщення відповідно до договорів оренди від 30.12.2003 року та допускались інші порушення умов укладених договорів, що є підставою для розірвання вказаних договорів оренди та стягнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2008 року (суддя Ю.В.Гридасов) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не виконував своїх обов'язків за договорами оренди та додатково укладеними угодами до них, а саме: не з'являвся до відповідача для отримання копій платіжних доручень чи квитанцій про перерахування коштів до бюджету та не надавав відповідачу рахунки, на підставі яких має здійснюватись орендна плата, що і призвело до порушення позивачем строків перерахуванням орендної плати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року (судді: Л.П.Кагітіна –головуючий, Н.Д.Коробка, О.М.Яценко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач не вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 188 Господарського кодексу України, для розірвання укладених договорів оренди.

В касаційній скарзі Вищий навчальний заклад "Херсонський державний морський інститут" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2003 року між Херсонським судномеханічним технікумом ім. адмірала Ф.Ф.Ушакова, правонаступником якого є Вищий навчальний заклад "Херсонський державний морський інститут" (орендодавець) та приватним підприємством "Містраль" (орендар) укладені договори оренди нежилих приміщень, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, які розташовані за адресою: м.Херсон, просп.Ушакова, 42, на першому поверсі 4-х поверхового будинку, площами 117,4 м.кв., 134,0 м.кв., 23,05 м.кв. та 135,4 м.кв.

Договір оренди нежилого приміщення загальною площею 117,4 кв.м. укладено на три роки до 30.12.2006 року та продовжено на той самий термін, на тих самих умовах, а договори оренди нежилого приміщення загальною площею 134,0 м.кв., 23,05 м.кв. та 135,4 м.кв. укладено на п'ять років до 30 грудня 2008 року.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договорів орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить 67,59 грн., 124,99 грн., 21,50 та 126,30 грн. без ПДВ за перший місяць оренди, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та перераховується на поточний рахунок орендодавця щомісячно у строк до 25-го числа наступного місяця.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій також встановлено, що відповідач виконував зобов'язання щодо сплати орендної плати за спірними договорами оренди, що підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками та копіями квитанцій, використовував орендоване майно відповідно до його цільового призначення, застрахував орендоване майно, що підтверджується копіями договорів страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) , в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивач, наполягаючи на тому, що відповідач не вносить плату за орендовані приміщення, від договорів оренди не відмовлявся, а звернувся до суду з вимогою про їх розірвання, однак, в порушення ст.ст.33, 34 не надав доказів, які би свідчили про істотне порушення відповідачем умов договорів оренди та не внесення орендної плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками, зробленими господарськими судами попередніх інстанцій та вважає, що підстав для розірвання договорів оренди, укладених між сторонами немає.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками господарських судів стосовно відмови в задоволенні позовних вимог про спонукання сплатити заборгованість з орендної плати.

Відповідно до п.3.5 Договорів оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як зазначено господарськими судами, внаслідок того, що позивач не виконував своїх обов'язків за договорами оренди, а саме: не з'являвся до орендаря за отриманням копій квитанцій чи платіжних доручень про перерахування коштів до бюджету, не надавав рахунків на оплату орендної плати, відповідач не міг належним чином (своєчасно) сплачувати орендну плату. При цьому, господарські суди посилались на додаткову угоду до договорів оренди № 2 від 05.01.2004 року, якою, зокрема, змінено порядок внесення орендної плати.

Однак, твердження позивача про те, що він не підписував вказаної угоди та зміст самої угоди, викликають певні сумніви в її укладенні, а саме: в п.3 угоди вказано, що представник орендодавця повинен з'являтись до орендаря для отримання копії платіжного доручення або квитанції про перерахування коштів до бюджету, хоча договорами оренди від 30.12.2003 року, укладених між сторонами, обумовлено, що орендна плата перераховується на поточних рахунок орендодавця, а не до бюджету.

В п.4 угоди зазначено, що орендодавець повинен до 5-го числа наступного місяця надавати орендарю рахунки для сплати орендної плати, що не являється можливим, оскільки орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. При цьому, індекс інфляції, необхідний для розрахунку орендної плати, не відомий до 6-го числа місяця.

В процесі розгляду справи позивач звертався до господарського суду з клопотанням про проведення експертизи для з'ясування відповідності підпису та відбитку печатки на додатковій угоді № 2 підпису директора Херсонського судномеханічного технікума ім. адмірала Ф.Ф.Ушакова та печатці вказаного технікуму, тобто орендодавцю за договором, однак в задоволенні клопотання судом відмовлено.

Враховуючи, що додаткова угода до договорів оренди нежилих приміщень від 30.12.2006 року № 2 суттєво впливає на права та обов'язки сторін за договором, суди повинні були врахувати всі вимоги та заперечення сторін та з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Верховний суд України в ч.3 п.1 Постанови Пленуму від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про спонукання сплатити заборгованість з орендної плати, господарські суди в порушення ст. 43 Господарського кодексу України зазначених вимог не виконали, а тому в цій частині постановлені судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Вищого навчального закладу "Херсонський державний морський інститут" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про спонукання сплатити заборгованість з орендної плати у справі № 14/325-ПД-08 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.