Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяв участь представник:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2006 року порушено провадження у справі № 2-3/8403-2006 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Токаревський" (далі –Боржник, Кооператив) за заявою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2006 року Кооператив визнаний банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Майстренка П.В.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2007 року (суддя –І.О. Соколова) заяву "Столбовської" сільської Ради Сакського району щодо виключення майна із ліквідаційної маси Боржника залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2007 року (суддя –І.О. Соколова) затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Кооперативу, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою від 24.04.2007 року, перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2007 року, прийнявши нове судове рішення про задоволення заяви "Столбовської" сільської Ради Сакського району.

Касаційне подання мотивоване порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 25, 26, 31, 32 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану прокурором ухвалу, зазначив, що визначене Стовбівською сільською радою, в заяві про виключення майна із ліквідаційної маси Боржника, майно: гуртожиток, будинок побуту, котельна житлового фонду та об'єкти інфраструктури, були включені до ліквідаційної маси Боржника згідно рішення комітету кредиторів Кооперативу від 29.12.2006 року, а також згідно рішення Кримського третейського суду по справі № 02-02/018-07 від 21.02.2007 року. При цьому, суд встановив, що ліквідатором не були порушені норми Закону про банкрутство, зокрема ст. 25 цього закону.

Між тим, виходячи із системного аналізу положень пунктів 8, 9 ст. 16 Закону про банкрутство (компетенція комітету кредиторів боржника) та положень ст. 26 цього ж закону (ліквідаційна маса) комітет кредиторів боржника повноважний приймати рішення щодо включення (виключення) майна у (із) ліквідаційну масу боржника за умови відповідності цього рішення нормам законодавства, зокрема, нормам Закону про банкрутство, які є спеціальними з питань регулювання правовідносин щодо відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та які з відповідних питань є імперативними. В будь-якому випадку, враховуючи повноваження та правову місію господарського суду під час здійснення провадження у справі про банкрутство, згідно положень Закону про банкрутство та ГПК України (1798-12) , рішення комітету кредиторів для господарського суду не має заздалегідь встановленої юридичної сили, не є обов'язковим для виконання, приймається судом до уваги та розглядається з урахуванням його відповідності положенням, зокрема, Закону про банкрутство.

Так, приписами п. 1 ст. 26 Закону про банкрутство імперативно встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Вказані норми узгоджуються та відповідають положенням п. 8 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Указу Президента України "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств", згідно п. 1 якого постановлено здійснити заходи щодо безоплатної передачі протягом 2000 року в комунальну власність житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, включаючи об'єкти незавершеного будівництва (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які належать сільськогосподарським кооперативам, приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємствам, селянським (фермерським) господарствам, господарським товариствам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам, які засновано на приватній власності (далі - недержавні сільськогосподарські підприємства), із збереженням мережі та функціонального призначення об'єктів соціальної інфраструктури; та щодо забезпечення передачі в комунальну власність разом з об'єктами соціальної інфраструктури майна підприємств, що обслуговували ці об'єкти.

Отже, визначені вище об'єкти, майнові активи, щодо яких встановлений виняток на включення до ліквідаційної маси банкрута, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси банкрута, навіть за умови прийняття комітетом кредиторів щодо цього майна протилежного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неправомірно, в порушення вимог п. 1 ст. 26 Закону про банкрутство, прийняв позицію ліквідатора щодо рішення комітету кредиторів Кооперативу від 29.12.2006 року, у якості однієї із підстав для відхилення заяви Стовбівської сільської ради про виключення майна із ліквідаційної маси Боржника.

Крім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що місцевий господарський суд, прийнявши ще одне пояснення ліквідатора щодо рішення Кримського третейського суду по справі № 02-02/018-07 від 21.02.2007 року, про затвердження за заявою ліквідатора Кооперативу переліку майна Боржника, що підлягає включенню до складу ліквідаційної маси, фактично, хоча і не послався на неї, неправомірно застосував положення ст. 35 ГПК України.

Між тим, згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відповідно ж до п. 5 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

За наведених обставин суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки рішенню Кримського третейського суду по справі № 02-02/018-07 від 21.02.2007 року.

До викладеного слід додати, що судом першої інстанції в контексті положень п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 року № 1253 (1253-2003-п) "Про затвердження "Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників" (далі –Постанова) не була дана належна правова оцінка та не прийняті до уваги додані до згаданої заяви Стовбівської сільської ради рішення від 28.10.2002 року "Про надання згоди на приймання в комунальну власність Стовбівської сільської ради об'єктів соцкультбита" та акти приймання-передачі об'єктів, підписані, зокрема, головою Кооперативу.

На підставі вищевикладеного аналізу обставин справи та положень діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного та необгрунтованого висновку про залишення без задоволення заяви Стовбівської сільської ради про виключення майна із ліквідаційної маси Боржника.

Разом з тим, щодо визначених у вказаній заяві Стовбівської сільської ради вимог про виключення зі складу ліквідаційної маси Кооперативу магазинів продтоварів у с. Лукино та с. Стовбове, суд касаційної інстанції зазначає, що визначені об'єкти, з урахуванням положень п. 1 ст. 26 Закону про банкрутство та п. 2 Постанови, не відносяться до об'єктів, які не можуть включатися у ліквідаційну масу, у зв'язку з чим касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

За визначених вище обставин справи, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа в частині розгляду заяви Стовбівської сільської Ради щодо виключення частини об'єктів з ліквідаційної маси Боржника –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати викладені обставини.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційне подання Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2007 р. у справі № 2-3/8403-2006 скасувати.

3. Справу в частині розгляду заяви Стовбівської сільської Ради щодо виключення об'єктів з ліквідаційної маси передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.