Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ (далі –КП "Київський метрополітен")

на рішення господарського суду Житомирської області від 10.06.2008 та

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008

зі справи № 8/1626

за позовом КП "Київський метрополітен"

до приватного підприємства "Навколо світу –Житомир", м. Житомир (далі –ПП "Навколо світу –Житомир")

про стягнення 12 760, 21 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

КП "Київський метрополітен" –Василенко Т.О., Гольдмана М.І.,

ПП "Навколо світу –Житомир" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

КП "Київський метрополітен" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) про стягнення з ПП "Навколо світу –Житомир" 12 760, 21 грн. збитків, завданих несанкціонованим розміщенням реклами у вагонах метрополітену.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.06.2008 (суддя Давидюк В.К.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 (колегія суддів у складі: суддя Зарудяна Л.О., судді Вечірка І.О., Ляхевич А.А.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності, зокрема, факту заподіяння зазначених збитків саме відповідачем.

КП "Київський метрополітен" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для вирішення даного спору, яке призвело до невірного застосування приписів, зокрема, статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) (далі –Закон).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- розпорядженням в.о. начальника КП "Київський метрополітен" від 27.11.2006 № 355-11 було створено постійно діючу групу для виявлення та припинення розміщення в вагонах метрополітену несанкціонованої реклами;

- 05.12.2006 цією групою було складено акта № 1 про пошкодження вагонів №№ 5119, 3394 метрополітену, завданих протиправним розміщенням (наклеюванням) реклами туристичної агенції "Навколо світу";

- на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивачем було уточнено організаційно-правову структуру та назву відповідача, у зв’язку з чим він звернувся до суду з заявою про заміну первісного відповідача (туристична агенція "Навколо світу") належним відповідачем –ПП "Навколо світу –Житомир";

- в обґрунтування своєї позиції у даному спорі позивачем зазначено, що згадану рекламу було розміщено на внутрішньому обладнанні салону вагонів у тому числі на схемах ліній метрополітену із застосуванням "стійких клейових мас", які не можуть бути видалені без пошкодження поверхні обладнання; видалення цієї реклами завдало позивачеві збитків, пов’язаних з витратами на додаткові матеріали, оплатою робочого часу працівників метрополітену, встановленням нових схем ліній метрополітену, про що, зокрема, свідчать: довідки КП "Київський метрополітен" від 12.07.2007 № 30/010-702 та від 08.02.2008 № 30/01-161 "про фактичні витрати на зняття несанкціонованих рекламних наліпок"; довідка КП "Київський метрополітен" від 25.07.2007 № 30/01-743 "про фактичні витрати на зняття несанкціонованих наліпок ПП "Навколо світу –Житомир"; звіти про витрати матеріалів на механічній дільниці метрополітену за травень-грудень 2006 року та на пневматичній дільницях метрополітену за грудень 2006 року і січень 2007 року; акти використаних матеріалів, накладні, відомості про виплату заробітної плати; розпорядженнями про списання коштів;

- з поданих суду позивачем фото спірної реклами не вбачається, що її розповсюджувачем є відповідач, оскільки на цій рекламі зазначено лише електронну адресу рекламодавця; водночас з наявної в матеріалах справи сторінки Інтернету sergej@navkolosvitu.com неможливо встановити, що її власником є відповідач у справі;

- у справі відсутні фактичні дані щодо особи, яка протиправно розміщувала рекламу відповідача в метрополітені;

- оренда відповідачем приміщення в м. Києві не є належним доказом порушення відповідачем правил розповсюдження реклами.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих порушенням правил розміщення реклами на транспорті.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

За приписом частини першої статті 27 Закону особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 частини другої цієї статті встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні, зокрема, у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 27 відповідальність за порушення законодавства про рекламу покладається на розповсюджувачів реклами, винних в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

У частині першій статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто цією нормою відповідальність за завдану майнову шкоду покладається на безпосереднього заподіювача шкоди.

Відповідальність за статтею 1166 ЦК України настає за умови, що дії особи, яка заподіяла майнову шкоду, були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи. Відповідну правову позицію зазначено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) .

Згідно з частино першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарськими судами у справі встановлено, що позивач не довів належними засобами доказування протиправність поведінки відповідача, заподіяння ним відповідної матеріальної шкоди та його вину.

З огляду на наведене попередні судові інстанції обґрунтовано відмовили у задоволенні даного позову.

Відтак оскаржувані судові акти підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.06.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 зі справи № 8/1626 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Київський метрополітен" –без задоволення.