16/314-08 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу протирадіаційного укриття - 24.02.2009 Прийняття

Прокурором Кролевецького району Сумської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (надалі -РВ ФДМУ по Сумській області) у травні 2008 року заявлено до господарського суду Сумської області позов до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -ПП ОСОБА_1.) про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2004 комплексу будівель, що належать Відкритому акціонерному товариству "Кролевецьке АТП-15941" (надалі -ВАТ "Кролевецьке АТП-15941"), у частині продажу протирадіаційного укриття, загальною площею 250,1 кв.м., вартістю 14600,00 грн. недійсним як такого, що суперечить приписам Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , та про повернення зазначеного об'єкта нерухомості державі в особі РВ ФДМУ по Сумській області.

Позов вмотивовано тим, що нерухоме майно, яке знаходилося на балансі підприємства-боржника, незаконно включене ліквідатором до ліквідаційної маси ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" та вилучено із державної власності шляхом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.06.2008 задоволено клопотання позивача про залучення до участі в справі в якості відповідача-ІІ ліквідатора ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" арбітражного керуючого Ковтуненка В'ячеслава Миколайовича та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -Кролевецьку міську раду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від РВ ФДМУ по Сумській області надійшло клопотання про внесення змін до позовних вимог, в якому фонд просив визнати договір купівлі-продажу від 01.06.2004 у частині продажу протирадіаційного укриття, загальною площею 250,1 кв.м., вартістю 14600,00 грн., яке знаходиться в підвальному приміщенні цілісного майнового комплексу будівель за адресою: м. Кролевець, вул. Транспортна, 28, укладеного між ліквідатором Ковтуненко В.М. та ПП ОСОБА_1., недійсним; зобов'язати ПП ОСОБА_1. передати вказаний об'єкт цивільної оборони до комунальної власності територіальної громади м. Кролевець.

Від прокурора Кролевецького району до господарського суду Сумської області також надійшли уточнення позовних вимог, в яких прокурор просив поновити строк звернення із позовом до господарського суду та визнати договір купівлі-продажу недійсним, повернути протирадіаційне укриття державі в особі РВ ФДМУ по Сумській області.

Прокурором, який брав участь у справі, 18.08.2008 подані до місцевого господарського суду уточнення до позову про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2004 недійсним та зобов'язання відповідача-І передати об'єкт цивільної оборони до комунальної власності територіальної громади м. Кролевець.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.08.2008 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.10.2008 (суддя: Моїсеєнко В.М.) позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.06.2004 у частині продажу протирадіаційного укриття, загальною площею 250,1 кв.м., вартістю 14600,00 грн., яке знаходиться в підвальному приміщенні адміністративного будинку, що входить до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Кролевець, вул. Транспортна, 28; зобов'язано ПП ОСОБА_1. повернути зазначене протирадіаційне укриття до комунальної власності територіальної громади м. Кролевець.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 (судді: Токар М.В. -головуючий, Івакіна В.О., Фоміна В.О.) рішення місцевого господарського суду в частині зобов'язання ПП ОСОБА_1. повернути майно до комунальної власності територіальної громади м. Кролевець скасовано з прийняттям у цій частині нового рішення про зобов'язання ПП ОСОБА_1. повернути протирадіаційне укриття, загальною площею 250,1 кв.м., вартістю 14600,00 грн., яке знаходиться в підвальному приміщенні адміністративного будинку, розташованого за адресою: м. Кролевець, вул. Транспортна, 28, Регіональному відділенню ФДМУ по Сумській області. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Судові акти вмотивовані тим, що право продажу майна належить його власникові, яким у даному випадку є держава в особі РВ ФДМУ по Сумській області, і до компетенції саме цього уповноваженого державою органу належить право розпорядження державним майном, зокрема, право вибору способу управління майном, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Кролевецьке АТП-15941".

У поданих до Вищого господарського суду України касаційних скаргах ПП ОСОБА_1. та арбітражний керуючий Ковтуненко В.М. не погоджуються з прийнятими в справі судовими актами, просять їх скасувати через неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Так, арбітражний керуючий Ковтуненко В.М. у своїй касаційній скарзі зазначає, що

- судами не взято до уваги факт ліквідації ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" у зв'язку з банкрутством, яке мало бути стороною в даній справі, та залучено ліквідатора цього товариства, повноваження якого припинені;

- у рішенні та постанові судів попередніх інстанцій не зазначено жодної правової підстави, яка б вказувала на недійсність договору від 01.06.2004 року;

- судом не застосовані правові наслідки визнання угод недійсними та строк позовної давності;

- судами не враховано: що РВ ФДМУ по Сумській області було достовірно відомо про те, що ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" визнано банкрутом і буде відбуватися реалізація його майнових активів; у товариства були відсутні докази того, що підвальне приміщення належить РВ ФДМУ по Сумській області; договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості був посвідчений нотаріально, реалізація об'єктів здійснювалася на підставі документів, виданих бюро технічної інвентаризації.

ПП ОСОБА_1. у касаційній скарзі наголошує на тому, що підприємець є добросовісним набувачем спірного майна, не брав участі у приватизації державного майна, а тому посилання суду на Закон України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) вважає безпідставним, зауважує на тому, що він не мав жодної інформації та документального підтвердження щодо віднесення підвального приміщення у складі адміністративної будівлі до об'єктів цивільної оборони; на даний час майно знаходиться у власності підприємця, що підтверджується витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.03.2008 №18174018.

У засіданні суду касаційної інстанції скаржники підтримали доводи, викладені в касаційних скаргах, представники третіх осіб проти їх доводів заперечили, просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Прокурор та позивач не скористалися наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом на участь у судовому засіданні, були належним чином повідомлені про час і місце засідання суду касаційної інстанції (ухвала Вищого господарського суду України від 04.02.2009, надіслана сторонам у справі - 05.02.2009 року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідачів та третіх осіб, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" було засновано відповідно до наказу РВ ФДМУ по Сумській області від 24.10.1997 №1278 шляхом перетворення Кролевецького державного автотранспортного підприємства 15941 у ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" згідно Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Згідно пункту 7 розділу ІІІ затвердженого плану приватизації із загальної вартості підприємства була вилучена вартість об'єкта, щодо якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації державного майна: протирадіаційне укриття на 100 місць за адресою: м. Кролевець, вул. Транспортна, 28, залишковою вартістю 17288,00 грн.

Отже, у процесі приватизації указаний об'єкт був вилучений з акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу, не увійшов до статутного фонду ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" та залишився у державній власності на балансі товариства.

Як зазначено судами в рішенні та постанові, факт перебування протирадіаційного укриття на балансі ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" підтверджено обліковою карткою, а також листом начальника штабу ЦО і НС та довідкою самого товариства.

Однак, знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

А відтак, господарські суди дійшли правильного висновку, що ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" не набуло повноважень власника на протирадіаційне укриття, а відповідно і права на відчуження цього об'єкту.

Під час проведення ліквідаційної процедури ВАТ "Кролевецьке АТП-15941", відкритої постановою господарського суду Сумської області від 14.04.2003, ліквідатором товариства Ковтуненком В.М. 01.06.2004 було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель, у т.ч. адміністратив-ного будинку, що знаходиться за адресою: м. Кролевець, вул. Транспортна, 28, до загальної площі якого включено протирадіаційне укриття площею 250,1 кв.м.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу ліквідаційної маси не можуть бути включені види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які не належать йому на праві власності. Отже, ліквідатор ВАТ "Кролевецьке АТП-15941" не мав права розпоряджатися цим майном.

Статтею 9 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" протирадіаційні укриття віднесені до захисних споруд.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, до яких відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення; загальнодержавне значення мають: об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема: протирадіаційні споруди.

Отже, виходячи із положень Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , нерухоме майно -протирадіаційне укриття, яке є предметом спірного договору, входить до переліку майна, продаж якого заборонено законом.

У відповідності до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 3 статті 215 вказаного Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом правомірно задоволена вимога про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2004, що стосується відчуження державного майна, та апеляційним господарським судом обґрунтовано прийнято рішення про зобов'язання ПП ОСОБА_1. повернути об'єкт захисних споруд -протирадіаційне укриття Регіональному відділенню ФДМУ по Сумській області, виходячи із того, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, віднесено до компетенції Фонду державного майна України (наказ Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 (z0414-99) "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі").

Посилання скаржників в обґрунтування своїх доводів на відсутність доказів належності майна (протирадіаційного укриття) РВ ФДМУ по Сумській області касаційна інстанція до уваги не приймає, оскільки згідно імперативних вимог частини 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи скаржників стосовно неврахування судами певних фактів, а щодо незастосування судом строків позовної давності колегія зазначає, що згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо такої заяви не було, суд може винести рішення про захист права у разі пропущення строку позовної давності.

Що стосується твердження арбітражного керуючого Ковтуненка В.М. про незастосування судом правових наслідків недійсності договору, судова колегія наголошує на тому, що вказаним доводам судом апеляційної інстанції вже була надана належна правова оцінка, та зазначає, що, враховуючи ліквідацію однієї із сторін договору, ПП ОСОБА_1. не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх цивільних прав та інтересів згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України.

Інші доводи скаржників не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових актів.

Відповідно до статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення.