39/97-08 Про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину будівлі - 18.02.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 у справі №39/97-08 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Комфорт" (надалі позивач/ ТОВ "ДП Комфорт") до Дочірнього підприємства "Оріль" (надалі відповідач/ ДП "Оріль"); за рішенням визнано дійсним договір купівлі-продажу частини будівлі, укладений 27.11.2007 між ТОВ "ДП Комфорт" ДП "Оріль" в простій письмові формі; визнано право власності за ТОВ "ДП Комфорт" на частину будівлі гуртожитку літ. 12-А, розташованого по вул. Набережна Перемоги, 46 в м. Дніпропетровську.

До Вищого господарського суду України звернувся Фонд державного майна України (надалі скаржник/ ФДМУ) з касаційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції від 26.02.2008 в порядку ст. 107 ГПК України, в якій просить його скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу ФДМУ, в якому просить оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оспорюваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі ст. 107 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків, мають право подати касаційну скаргу на ці судові рішення.

ФДМУ оскаржує рішення місцевого господарського суду від 26.02.2008 у справі №39/97-08, саме як така особа, тобто в порядку ст. 107 ГПК України.

Скаржник в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються права держави в особі Фонду державного майна України; оскаржуване рішення впливає на права та обов’язки скаржника, ухвалене без повного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи, в результаті чого його висновки є неповними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що придбане позивачем нерухоме майно – частина будівлі гуртожитку літ. 12-А по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську, належить відповідачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2007 у справі №14/51-07(41/36-07) не відповідає дійсності, оскільки за касаційною скаргою ФДМУ вказане судове рішення скасовано постановою Вищого господарського суду України, справа передана на новий розгляд. Крім того, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст. ст. 1, 2, 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.ст. 4, 127 Житлового кодексу УРСР, згідно з приписами яких гуртожитки належать до державного житлового фонду і не підлягають приватизації, а тому спірне майно –частина гуртожитку не могло знаходитися у власності відповідача.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Стаття 111-7 ГПК України встановлює межі перегляду справи в касаційній інстанції, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, наведені норми, які регулюють порядок та повноваження господарського суду касаційної інстанції не наділяють останнього повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Натомість питання щодо необхідності залучення скаржника до участі у справі господарським судом першої інстанції не вирішувалось, що унеможливило захист його прав та інтересів.

Відповідно до вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, яких не було залучено до участі в справі, є підставою для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно залучити до участі у справі особу, права і обов'язки якої стосуються предмету спору, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовних вимог, з'ясувати за необхідності правомірність набуття права власності ДП "Оріль" на спірне майно –гуртожиток по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську на підставі чинного на той час законодавства та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.09.2008 у справі №3/372 і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.