СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            26.11.2003

                             (Витяг)

     У жовтні 2000 р. Г. звернувся до суду з позовом до відкритого
акціонерного товариства "БіоПро" (далі - ВАТ), а також Х. і В. про
виділення частки в майні товариства. Позивач зазначав, що разом із
відповідачами є засновником ВАТ,  на праві власності йому належать
2067 простих іменних акцій.  Посилаючись на те, що інші засновники
не допускають його до участі в управлінні товариством,  не надають
інформації про його діяльність і не виплачують дивідендів, позивач
просив виділити належну йому частку в майні товариства,  стягнувши
з відповідача 222 тис. 40 грн.

     Рішенням Шевченківського  районного  суду  м.  Львова  від 21
листопада 2001 р.,  залишеним без зміни ухвалою судової  палати  в
цивільних  справах  Апеляційного  суду  Львівської  області від 11
лютого 2002 р., позов задоволено частково: постановлено стягнути з
ВАТ на користь Г. 144 тис. 525 грн.

     У касаційній   скарзі   ВАТ   із  посиланням  на  неправильне
застосування   норм   матеріального   права   просило    скасувати
постановлені у справі судові рішення.

     Судова палата  у  цивільних  справах  Верховного Суду України
вирішила,  що  касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  з   таких
підстав.

     Задовольняючи позов   частково   та   ухвалюючи  рішення  про
стягнення з ВАТ на користь Г.  144 тис.  525 грн.,  суд виходив  з
того,  що позивач є засновником товариства і відповідно до ст.  54
Закону від 19  вересня  1991  р.  N  1576-XII  ( 1576-12  ) (1576-12)
          "Про
господарські  товариства"  при  виході  з  товариства має право на
виділення частки в майні товариства  пропорційно  своїй  частці  у
статутному фонді.

     З такими висновками суду погодитися не  можна,  оскільки  при
постановленні рішень він порушив норми матеріального права.

     У ст. 54 Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
        , на
яку послався суд,  передбачено регулювання питання оплати вартості
майна   при   виході   учасника   з   товариства    з    обмеженою
відповідальністю.

     Суд встановив,  що позивач є акціонером ВАТ і власником  2067
іменних акцій.

     Відповідно до ст.  4 Закону від 18 червня 1991 р.  N 1201-XII
( 1201-12  ) (1201-12)
          "Про  цінні  папери  і фондову біржу" акція є цінним
папером без  установленого  строку  обігу,  що  засвідчує  дольову
участь  у  статутному  фонді акціонерного товариства,  підтверджує
членство в цьому товаристві та право на участь в  управлінні  ним,
дає   право   його   власникові   на  одержання  частини  прибутку
(дивідендів),  а також на участь у розподілі майна при  ліквідації
акціонерного товариства.

     Зважаючи на  те,  що  обставини  справи  встановлені  повно і
правильно, але застосовано закон, який не поширюється на зазначені
правовідносини, та  керуючись  ст.  342  ЦПК  ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,  судова
палата у  цивільних  справах  Верховного  Суду  України  касаційну
скаргу ВАТ задовольнила, рішення Шевченківського районного суду м.
Львова від 21  листопада  2001  р.  та  ухвалу  судової  палати  в
цивільних  справах  Апеляційного  суду  Львівської  області від 11
лютого 2002 р.  скасувала,  справу направила на новий  розгляд  до

суду першої інстанції.