ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            12.11.2003

     Судова палата у цивільних  справах  Верховного  Суду  України
<...>, розглянувши   в   судовому   засіданні  справу  за  позовом
М-на С.Ю.  до С-вої Г.А., С-вої О.С. про визнання угоди недійсною,
за касаційною   скаргою   М-на  С.Ю.  на  рішення  Євпаторійського
міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2002  року
та  ухвалу  судової  палати  в цивільних справах апеляційного суду
Автономної Республіки   Крим   від    29    липня    2002    року,
В С Т А Н О В И Л А:

     У липні 2001 року М-н С.Ю. звернувся з позовом до С-вої Г.А.,
С-вої О.С. про визнання угоди недійсною.

     У заяві  зазначав,  що  в  серпні 1996 року,  під час шлюбу з
відповідачкою С-вою  О.С.,  вони  придбали  у  власність  квартиру
<...>.  За його згодою в 1997 році дружина  обміняла  квартиру  на
жилий  будинок  <...>.  Посилаючись  на  те,  що в січні 2001 року
дружина без його згоди подарувала  будинок  своїй  матері,  просив
визнати цю угоду недійсною.

     Рішенням <...> міського суду Автономної Республіки  Крим  від
27 березня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
29 липня 2002 року, М-ну С.Ю. у позові відмовлено.

     На ці судові рішення надійшла касаційна скарга М-на  С.Ю.,  в
якій   ставиться  питання  про  їх  скасування,  з  посиланням  на
неправильне  застосування  норм  матеріального  та  процесуального
права.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи в позові,  суд виходив  із  того,  що  на  момент
придбання спірного  будинку  та   укладення   договору   дарування
М-н С.Ю.  і С-ва О.С.  проживали окремо,  а тому згоди позивача на
відчуження майна не потрібно.

     З такими  висновками суду погодитися неможливо,  оскільки він
дійшов їх з порушенням норм процесуального та матеріального права.

     Зокрема, судом встановлено,  що  спірний  будинок  <...>  був
придбаний С-вою О.С під час її перебування в зареєстрованому шлюбі
з М-ном С.Ю.,  а згідно зі ст.  22 КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
         майно,  нажите
подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

     Роздільним майном  подружжя  відповідно  до   ст.   24   КпШС
( 2006-07 ) (2006-07)
         є майно, яке належало кожному з подружжя до одруження,
одержане ним під час шлюбу в дар або  в  порядку  успадкування,  а
також речі індивідуального користування.

     Договір дарування  будинку між С-вою О.С.  та С-вою Г.А.  був
укладений без  згоди  М-на  С.Ю.,  що  суперечить  ст.   23   КпШС
( 2006-07  ) (2006-07)
        ,  яка  передбачає,  що при укладенні одним з подружжя
угод,  які потребують нотаріального посвідчення,  згода другого  з
подружжя повинна бути висловлена в письмовій формі.

     Посилаючись на  те,  що спірне майно придбане С-вою О.С.  під
час роздільного проживання,  суд усупереч вимогам ч.2 ст.  28 КпШС
( 2006-07  ) (2006-07)
         не з'ясував,  чи мало місце фактичне припинення шлюбу
між подружжям.  При цьому в порушення вимог  ст.  62  ЦПК  України
( 1501-06   ) (1501-06)
          не  дав  правової  оцінки  поясненням  відповідачки
С-вої О.С., яка визнавала заявлений позов.

     За наведених  обставин  судові рішення не можуть залишатися в
силі й  підлягають  скасуванню  з  направленням  справи  на  новий
судовий розгляд.

     Керуючись ст.  342 ЦПК України ( 1503-06  ) (1503-06)
        ,  Судова  палата
У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу задовольнити,  рішення <...>  міського  суду
Автономної  Республіки  Крим  від  27  березня 2002 року та ухвалу
судової палати в цивільних справах  апеляційного  суду  Автономної
Республіки  Крим  від  29  липня  2002  року  скасувати,  а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Закон і Бізнес, рік 2004, 03.07.2004, N 27