СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            08.10.2003
 
 
    Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких
        законодавчих актів України щодо регулювання ринку
       автомобілів в Україні" автомобіль, що був попередньо
    ввезений на її територію без сплати (повної або часткової)
   передбачених законодавством податків та зборів, на підставі
       пільг, наданих законодавством, може бути відчужений
       або переданий у володіння, або (та) у користування,
  або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі
       всіх податків та зборів, передбачених законодавством
      на день ввезення автомобіля на митну територію України
 
 
                             (Витяг)
 
 
     У серпні   2002  р.  Г.  звернувся  до  суду  зі  скаргою  на
неправомірні  дії   виконуючого   обов'язки   начальника   відділу
оформлення  транспортних  засобів  Житомирської  митниці  (далі  -
посадова особа митниці).  Скаржник  посилався  на  те,  що  він  є
інвалідом   війни  I  групи  й  на  підставі  рішення  Богунського
районного суду м.  Житомира від 26 липня 2002  р.  митним  органом
йому  було проведено пільгове розмитнення  автомобіля "Фольксваген
Пассат",  1994 року випуску,  але  при  митному  оформленні  цього
транспортного  засобу  на  зазначеній  митниці  було  безпідставно
накладено митні  обмеження,   зокрема   заборона   на   відчуження
транспортного  засобу та на видачу доручення на його користування.
Вважаючи,  що таким чином порушено Конституцію ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          та
Закон  від 7 лютого 1991 р.  N 697-XII ( 697-12 ) (697-12)
         "Про власність",
незаконно обмежено його право власності на ввезений автомобіль, Г.
просив  визнати  дії  посадової  особи  митниці  неправомірними  й
зобов'язати  усунути  порушення  його  права   шляхом   скасування
незаконно накладеного митного обмеження.
 
     Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня
2002  р.,  залишеним   без   зміни   ухвалою   Апеляційного   суду
Житомирської області від 18 листопада 2002 р.,  скаргу задоволено.
Дії посадової особи митниці щодо накладення  митних  обмежень  при
митному  оформленні  ввезеного  Г.  транспортного  засобу  визнано
неправомірними  і  зобов'язано  відповідача  скасувати   незаконно
накладені   митні   обмеження  шляхом  видачі  окремого  документа
(довідки)  про  скасування  останніх.   Рішення   направлено   для
негайного виконання.
 
     У касаційній  скарзі  відділ  оформлення транспортних засобів
Житомирської митниці  (далі  -  відділ  митниці),  посилаючись  на
неправильне  застосування норм матеріального права,  просив ухвалу
апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити
та постановити нове - про відмову в задоволенні скарги.
 
     Розглянувши матеріали   справи,  Судова  палата  у  цивільних
справах Верховного Суду  України  дійшла  висновку,  що  касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
     У справі встановлено,  що Г.  є інвалідом війни І групи і має
право на пільги,  передбачені законодавством України для ветеранів
та інвалідів війни.
 
     Згідно з  п.  23  ч.  1  ст.  13 Закону від 22 жовтня 1993 р.
N 3551-XII ( 3551-12 ) (3551-12)
         "Про статус ветеранів  війни,  гарантії  їх
соціального  захисту" та на підставі рішення Богунського районного
суду м.  Житомира  від  26  липня  2002  р.  митним  органом  було
здійснено  пільгове  митне оформлення придбаного Г.  за кордоном і
ввезеного на територію України  автомобіля.  При  цьому  посадовою
особою   митниці   були   накладені  митні  обмеження,  про  що  в
посвідченні на реєстрацію транспортного засобу в органах  ДАІ  МВС
України зроблено відмітку,  що автомобіль може бути відчужений або
переданий у  володіння,  або  (та)  у  користування,  або  (та)  у
розпорядження  тільки  після сплати в повному обсязі всіх податків
та зборів, передбачених законодавством України.
 
     Задовольняючи скаргу,  суд виходив  із  того,  що  відповідач
неправомірно  застосував  до  Г.  вищезазначене  митне  обмеження,
оскільки воно є незаконним і таким,  що суперечить вимогам ст.  13
Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         та Закону "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
        , а
також із того,  що  ст.  19  цього  Закону  не  містить  будь-яких
обмежень щодо права відчуження громадянином належного йому майна.
 
     Проте з таким висновком погодитися не можна.
 
     Відповідно до  ст.  41  Конституції  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         кожен має
право володіти,  користуватись і розпоряджатися  своєю  власністю,
результатами  своєї  інтелектуальної,  творчої  діяльності.  Право
приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
 
     У випадку і  в  порядку,  встановлених  законодавчими  актами
України, діяльність власника може  бути обмежено чи припинено, або
власника може бути  зобов'язано  допустити  обмежене  користування
його майном  іншими  особами  (ч.  6 ст.  4 Закону "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
        ).
 
     Положеннями Закону  від  24   травня   1996 р.  N   216/96-ВР
( 216/96-ВР ) (216/96-ВР)
         "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі
транспортні засоби" та Закону від 3 квітня  1997  р.  N  168/97-ВР
( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          "Про  податок на додану вартість" передбачено,  що
ввезення  автомобілів  на   митну   територію   України   підлягає
оподаткуванню.
 
     Відповідно до п.  23 ч. 1 ст. 13 Закону "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
         інваліди війни
звільнялися  від  сплати  податків,  зборів  і  мита всіх видів та
земельного податку.  Однак із прийняттям Закону від 22 грудня 1995
р.  N  498/95-ВР  ( 498/95-ВР ) (498/95-ВР)
         "Про визнання такими,  що втратили
чинність,  деяких  законодавчих  актів  з   питань   оподаткування
підакцизних товарів" та Закону від 17  грудня 1996 р.  N 608/96-ВР
( 608/96-ВР ) (608/96-ВР)
         "Про визнання такими,  що втратили чинність,  деяких
законодавчих  актів  України  з  питань оподаткування товарів,  що
ввозяться (пересилаються) на митну територію України",  п. 23 ч. 1
ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" втратив чинність у частині звільнення від сплати ввізного
мита,  митних  та  акцизних  зборів і податку на додану вартість з
підакцизних товарів, що імпортуються.
 
     З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення ввезеного
Г.  автомобіля  проведено  на пільгових умовах на підставі рішення
Богунського районного суду м.  Житомира від 26 липня 2002  р.  без
сплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість.
 
     Як передбачено  п.  2 розд.  II "Прикінцеві положення" Закону
від 7 грудня 2000 р.  N 2134-III ( 2134-14 ) (2134-14)
         "Про внесення змін до
деяких   законодавчих   актів   України   щодо  регулювання  ринку
автомобілів в  Україні"  (зі  змінами,  внесеними   законами   від
13 вересня  2001 р.  N 2681-III ( 2681-14 ) (2681-14)
        ,  15 листопада 2001 р.
N 2779-III ( 2779-14 ) (2779-14)
        ,  автомобіль,  що був попередньо ввезений в
Україну   без   сплати   (повної   або   часткової)   передбачених
законодавством податків та  зборів,  на  підставі  пільг,  наданих
законодавством,  може  бути  відчужений або переданий у володіння,
або (та) у користування,  або (та) у  розпорядження  тільки  після
сплати  у  повному  обсязі  всіх податків та зборів,  передбачених
законодавством  України  на  день  ввезення  автомобіля  на  митну
територію України.
 
     Таким чином,  висновки  судових інстанцій про порушення права
власності заявника,  необхідність його захисту та  неправомірність
дій  посадової  особи  митниці щодо накладення митних обмежень при
здійсненні митного оформлення  ввезеного  транспортного  засобу  є
помилковими    виходячи    з   вищезазначених   положень   чинного
законодавства.
 
     У зв'язку з  наведеним  Судова  палата  у  цивільних  справах
Верховного   суду   України   касаційну   скаргу  відділу  митниці
задовольнила  частково,  рішення  Богунського  районного  суду  м.
Житомира  від  23  серпня  2002  р.  та  ухвалу  Апеляційного суду
Житомирської  області  від  18  листопада  2002  р.  скасувала   і
направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
 "Вісник Верховного Суду України",
 N 1 (41), 2004