Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Закрите акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Техсировина" (надалі –ЗАТ "ВО "Техсировина") у червні 2008 року звернулося до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (надалі –ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку) та Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (надалі –ВАТ ВТБ Банк) про

припинення правовідносин між ЗАТ "ВО "Техсировина" та Донецькою філією Акціонерного комерційного банку "Мрія" (надалі –ДФ АКБ "Мрія") за договором застави транспортних засобів від 27.11.2001 № 78з-1/2001;

скасування виконавчого напису ВВТ № 913529, виданого 17.01.2005, зареєстрованого в реєстрі № 62 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангуш А.Н.;

зобов’язання ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку припинити виконавче провадження № 1/975-6П по примусовому виконанню виконавчого напису ВВТ № 913529, виданого 17.01.2005, зареєстрованого в реєстрі № 62 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангуш А.Н., про звернення стягнення на заставлене майно, яке належить ЗАТ "ВО "Техсировина", для задоволення вимог ДФ АКБ "Мрія" в розмірі 1187180,00 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги безпідставністю поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, порушеного за заявою відповідача-ІІ як конкурсного кредитора, оскільки приписами частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, а погашення вимог кредиторів у наслідок застосування цієї норми слід вважати припиненням зобов'язань у силу частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Товариство послалося на те, що вимоги ДФ АКБ "Мрія", які виникли на підставі договору застави від 27.11.2001 № 78з-1/2001, не ввійшли в реєстр вимог кредиторів та мирову угоду в справі про банкрутство ЗАТ "ВО "Техсировина", пунктом 4.3 якої визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не заявлені та не ввійшли у реєстр, є погашеними, у зв'язку з чим зобов'язання перед ДФ АКБ "Мрія" у позивача за вказаним договором припинені.

16.07.2008 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої ЗАТ "ВО "Техсировина" просило припинити правовідносини між ним та банком за договором застави від 27.11.2001 № 78з-1/2001.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2008 (суддя: Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008 (судді: Алєєва І.В. –головуючий, Величко Н.Л., М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові акти вмотивовані недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ "ВО "Техсировина" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про їх скасування через порушення норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.

ЗАТ "ВО "Техсировина" стверджує, що висновок суду про те, що відповідач-ІІ на момент порушення справи про банкрутство не був конкурсним кредитором боржника, суперечить матеріалам справи та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки ухвалою від 29.09.2003 у справі №15/45Б господарський суд Донецької області визнав ДФ АКБ "Мрія" кредитором ЗАТ "ВО "Техсировина"; судами не визначена точна дата виникнення заборгованості за кредитним договором; обов'язки позивача, які виникли на підставі договору від 27.11.2001 № 78з-1/2001, припинені відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 27.01.2009, надіслана сторонам у справі –29.01.2009 року), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що

- 27.11.2001 між ЗАТ "ВО "Техсировина" (заставодавець) та ДФ АКБ "Мрія" (заставодержатель) укладено договір № 78з-1/2001 застави транспортних засобів, за умовами якого заставодавець виступив майновим поручителем перед банком з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника –ТОВ "Облик" за договором кредитної лінії від 12.11.2001 №78/2001;

- строк повернення кредитних сум згідно додаткової угоди від 11.11.2004 №08 до вказаного договору кредитної лінії встановлено –12.01.2005 року;

- 17.01.2005 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належні ЗАТ "ВО "Техсировина" транспортні засоби на користь ДФ АКБ "Мрія" та про задоволення за рахунок коштів, виручених від реалізації майна, вимог ДФ АКБ "Мрія" до ТОВ "Облик" по сплаті заборгованості за період з 12.11.2001 по 09.12.2004 року;

- постановою державного виконавця від 19.01.2005 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.01.2005 № 62, а постановою від 31.01.2005 виконавче провадження було зупинено у зв'язку з порушенням 24.03.2003 господарським судом Донецької області провадження у справі №15/45Б про банкрутство ЗАТ "ВО "Техсировина";

- постановою державного виконавця ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку від 18.04.2007 поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 17.01.2005 № 62 у зв'язку із затвердженням господарським судом мирової угоди від 01.11.2006 у справі про банкрутство ЗАТ "ВО "Техсировина" та припиненням ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2006 провадження у справі № 15/45Б.

Причиною даного спору стало питання щодо правомірності виконання виконавчого напису нотаріуса шляхом звернення стягнення на належні ЗАТ "ВО "Техсировина" транспортні засоби.

Звертаючись із даним позовом, з урахуванням уточнень до нього, позивач, як майновий поручитель, просить визнати припиненими його зобов'язання перед ВАТ ВТБ Банк, який є правонаступником ДФ АКБ "Мрія", за договором застави транспортних засобів від 27.11.2001 № 78з-1/2001, що був укладений для забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій послалися на відсутність підстав для застосування приписів статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відповідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, а також зазначили про відсутність інших законодавчо встановлених підстав припинення правовідносин.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає, що згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України припинення правовідношення є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення є останньою стадією існування зобов'язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов'язанні, утрачається.

Питання припинення регулюються і за межами Цивільного кодексу України (435-15) –іншими законами і нормативно-правовими актами.

Домовленість сторін також може слугувати підставою для припинення зобов'язань.

Під мировою угодою у справі про банкрутство згідно зі статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода укладається лише щодо вимог, які включені до реєстру вимог кредиторів. Зміст розділу ІV вказаного Закону свідчить, що мирова угода є конкурсною угодою, яка охоплює всіх конкурсних кредиторів, котрі беруть участь у справі про банкрутство.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Донецької області від 24.03.2003 порушено провадження у справі №15/45Б про банкрутство ЗАТ "ВО "Техсировина".

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені частиною 2 статті 14 вказаного Закону, відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2003 було затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ "ВО "Техсировина".

Попередні судові інстанції, врахувавши вищевказані вимоги чинного законодавства та встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2007 у справі №22-а-1304/08, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2008, обставини, дійшли правомірного висновку, що ДФ АКБ "Мрія" є поточним кредитором у справі про банкрутство, банк не міг бути визнаний конкурсним кредитором у справі про банкрутство ЗАТ "ВО "Техсировина" за правовідносинами згідно договору застави від 27.11.2001 № 78з-1/2001, оскільки вимоги до позивача як боржника про виконання зобов'язань майнового поручителя виникли у ДФ АКБ "Мрія" з моменту звернення стягнення на заставлене майно, тобто після вчинення виконавчого напису від 17.01.2005 року.

Господарськими судами зроблено правильний висновок щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для припинення зобов'язань, виходячи із встановлених ними обставин, за якими зобов'язання юридичної особи, у забезпечення виконання яких було укладено договір застави, за твердженням ВАТ ВТБ Банк, до теперішнього часу не припинені (не погашені).

Так, статтею 28 Закону України "Про заставу" та статтею 593 Цивільного кодексу України, вимоги яких співпадають, встановлені підстави припинення застави, якими є: припинення забезпеченого заставою зобов'язання; загибель заставленого майна; набуття заставодержателем права власності на предмет застави; реалізація предмета застави; закінчення терміну дії права, що складає предмет застави; інші випадки припинення зобов'язань, установлених законом.

Застава та порука як акцесорні зобов'язання, що забезпечують основне зобов'язання, припиняються з припиненням забезпеченого ними основного зобов'язання.

На підставі викладеного, твердження скаржника про те, що судові рішення є необґрунтованими та ухвалені без дослідження всіх обставин справи, є непереконливими, доводи останнього зводяться до тлумачення як обставин, так і норм права на свою користь та не спростовують викладених у судових актах вмотивованих висновків судів.

Перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права за результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних обставин рішення судів попередніх судових інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Техсировина" –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2008 у справі №19/72пн –залишити без змін.