Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "НЕТ" на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 в справі №17/161/08 за позовом відкритого акціонерного товариства "НЕТ" до акціонерного товариства закритого типу будівельної компанії "Глиноземпромбуд" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явилися,

від відповідача: не з’явилися,

Позивач –відкрите акціонерне товариство "НЕТ" у березні 2008 року звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача –акціонерного товариства закритого типу будівельної компанії "Глиноземпромбуд" про стягнення 7072,28грн. витрат за виконані роботи з газифікації об'єктів Миколаївського зоопарку та вартості матеріалів і обладнання.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 (суддя КовальС.М.) в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "НЕТ" до акціонерного товариства закритого типу будівельної компанії "Глиноземпромбуд" відмовлено за спливом строку позовної давності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 (судді: ЛавренюкО.Т. –головуючий, СавицькийЯ.Ф., ГладишеваТ.Я.) рішення залишено без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008, позивач –відкрите акціонерне товариство "НЕТ" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акціонерним товариством закритого типу будівельної компанії "Глиноземпромбуд" (підрядник) з відкритим акціонерного товариства "НЕТ" (субпідрядник) 18.06.2001 укладено договір субпідряду, згідно умов якого субпідрядник повинен виконати роботи з газифікації деяких об'єктів Миколаївського зоопарку, а підрядник –профінансувати виконання робіт.

Порушивши умови договору, підрядник (відповідач) із запізненням перерахував субпідряднику (позивач) 57000грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.03.2007 в справі №12/121/05-НР позов акціонерного товариства закритого типу будівельна компанія "Глиноземпромбуд" до відкритого акціонерного товариства "НЕТ" задоволено частково, розірвано договір підряду №4.1/10-2001 від 18.06.2001, укладений акціонерним товариством закритого типу будівельна компанія "Глиноземпромбуд" з відкритим акціонерним товариством "НЕТ"; стягнуто з акціонерного товариства відкритого типу "НЕТ" 28671,92грн. збитків; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 в справі №12/121/05-НР, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2008, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "НЕТ" задоволена; рішення в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "НЕТ" 28671,92грн. збитків та 286,72грн. держмита скасовано; в частині стягнення уточненої суми позову 36970,92грн. відмовлено; в решті рішення залишено без змін. При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду самостійно прийшла до висновку, що відкритим акціонерним товариством "НЕТ" виконані роботи з газифікації об'єктів Миколаївського зоопарку на загальну суму 54938,2грн. Крім того, згідно акту прийому-передачі обладнання і матеріалів за договором субпідряду від 02.12.2001 загальна вартість переданих відповідачем позивачу матеріалів і обладнання складає 9134,08грн., тобто витрати, понесені відкритим акціонерним товариством "НЕТ" під час виконання умов підрядного договору з газифікації об'єктів склали 64072,28грн.

Одеський апеляційний господарський в постанові від 09.10.2007 в справі №12/121/05-НР встановив, що витрати позивача під час виконання договору становлять 64072,28грн., а відповідачем кошти перераховані були в сумі 57000грн., тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити заборгованість у сумі 7072,28грн. не потребує доказування відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Проте посилання позивача, як правильно зазначили суди обох інстанції, на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України є помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться під час вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тобто дана стаття вказує на факти, які містяться в раніше винесених судових рішеннях.

Ці факти мають преюдиціальний характер. Таким чином, надання позивачем значення преюдиціальності оціночним судженням, викладених у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2007, зробленим судом під час вирішення іншої справи, хоча б і за участю цих же сторін, є помилковим і суди обох інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що юридична оцінка обставин справи не є фактом, встановленим судом у розумінні частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору оплата здійснюється замовником протягом трьох банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт.

Суди обох інстанцій встановили, що акти приймання робіт за договором № 4.1/10-2001 підписані сторонами до 02.12.2002, тому саме з моменту підписання останнього акту приймання-передавання необхідно відраховувати три дні на оплату виконаних робіт.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки строк позовної давності починається з грудня 2002 року, тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що строк позовної давності сплив у грудні 2005 року.

Приписами статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що посилання позивача на те, що він про порушення своїх прав дізнався лише у 2006 році є безпідставним, оскільки з часу виконання робіт за договором субпідряду він мав можливість вжити заходи для стягнення заборгованості.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "НЕТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 в справі №17/161/08 залишити без змін.