Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.07.2008 (суддя Желік Б.Є.) позов задоволено - на підставі ст. 141 Земельного кодексу України та ст.ст. 32, 34 Закону України "Про оренду землі" розірвано договір оренди землі від 09.10.2002, укладений між Кельменецькою районною державною адміністрацією та приватним підприємством "Бесарабія" стосовно оренди земельної ділянки загальною площею 128,80 га, з них 102,20 га рілля, пасовища із земель колективної власності (9 невитребуваних паїв) та 5 га рілля із земель запасу Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, що розташовані за адресою: урочище "між лісами" на території Грушовецької сільської ради та за межами населеного пункту (с.Грушівці) та зобов’язано приватне підприємство "Бесарабія" повернути вищевказану земельну ділянку на користь Кельменецької райдержадміністрації. Рішення мотивоване невикористанням орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення змінено, позов задоволено частково –на підставі ст. 141 Земельного кодексу України та ст.ст. 32, 34 Закону України "Про оренду землі" розірвано укладений між Кельменецькою районною державною адміністрацією та приватним підприємством "Бесарабія" договір оренди землі від 09.10.2002 в частині передачі в оренду 96,8 га землі та зобов’язано ПП "Бесарабія" повернути Кельменецькій районній державній адміністрації земельну ділянку площею 96,8 га. В решті позову відмовлено. Постанова мотивована обставинами доведеності невикористання орендарем за цільовим призначенням земельної ділянки загальною площею 96,8 га, не зайнятої садом (32 га).

ПП "Бесарабія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 6 ГК України, ст.ст.24,25,32, Закону України "Про оренду землі" (161-14) та ст. 84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що прокурор та позивач не надали доказів нецільового використання земельної ділянки в цілому. Факт занедбаного стану землі і саду також не підтверджується жодними доказами. Під час розгляду справи в суді було прийнято розпорядження Кельменецької райдержадміністрації від 14.07.2008 №281 про укладення з ТОВ "Онда" договору оренди земельної ділянки площею 7,0808 га, незаконно відчуженої від орендованої ПП "Бесарабія" земельної ділянки, а вже 22.10.2008 року з ТОВ "Онда" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Судом не вирішено питання щодо повернення (відшкодування) вартості проведених підприємством на протязі 2008 року робіт по підготовці та обробці землі, посівних робіт на 25 га, засіяних озимою пшеницею.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення шляхом часткового задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

На підставі розпорядження Кельменецької районної державної адміністрації № 206 від 26.09.2002 року між останньою (орендодавець) та Приватним підприємством "Бесарабія" (орендар) 9 жовтня 2002 року було укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в довгострокову оренду (терміном на 30 років) земельну ділянку загальною площею 128,80 га, з них 102,20 га рілля і 21,6 га пасовища із земель колективної власності (9 невитребуваних паїв) та 5 га рілля із земель запасу Грушовецької сільської ради, що розташовані за адресою: урочище "між лісами" на території Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктами 3.2 та 3.3 укладеного договору передбачено, зокрема, що орендар зобов’язаний дотримуватися встановленого режиму використання землі та встановлених законодавством вимог, а саме: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватися екологічного безпечного землекористування, державних стандартів, норм та правил, дотримуватися режиму використання земель у водоохоронних прибережних захисних смугах, санітарних зонах.

Апеляційною інстанцією встановлено, що згідно акту обстеження земельної ділянки від 24.06.2008 року близько 30 га наданої відповідачу в оренду землі засаджено багаторічними насадженнями, а решта –рілля, яка не оброблялась з 2002 року та перебуває в стані сильного забур'янення. Водночас, актом обстеження земельної ділянки від 19.07.2008 року, складеного за вимогою суду першої інстанції за участю директора ПП "Бесарабія", встановлено, що на 15 га пасовищ проведено дискування дисковою бороною, 75,2 га ріллі поросло бур’янами, з 32 га саду 15 га здисковано, 95 відсотків стовбурів дерев саду пошкоджено, сад не плодоносить, 6,6 га пасовищ придатні для випасу худоби.

Поряд з цим, з матеріалів справи та з пояснень директора ПП "Бесарабія" в судовому засіданні встановлено, що з моменту отримання спірної земельної ділянки в оренду в стані, придатному для використання за цільовим призначенням, згідно акту прийому-передачі від 10 жовтня 2002 року, відповідачем не отримано ні сільськогосподарської продукції від використання цієї земельної ділянки, ні жодних доходів.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, а також інші докази у справі, зокрема, схеми, фотографії тощо, апеляційна інстанція погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що 96,8 га орендованої землі, зайнятих ріллею та пасовищами, перебуває у занедбаному стані і використовується відповідачем не за цільовим призначенням.

Відповідно до п.5.6 договору оренди землі від 09.10.2002 зазначений договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.34 вказаного Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язків, встановлених договором оренди землі від 09.10.2002, та порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини, а саме: невикористання за цільовим призначенням орендованої ним земельної ділянки площею 96,8 га, укладений між сторонами договір щодо передачі в оренду 96,80 га землі слід розірвати і зобов’язати відповідача повернути зазначену частину земельної ділянки орендодавцю.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що 32 га орендованої відповідачем землі зайнято садом, посадженим протягом 2003-2005 років. Факт використання за цільовим призначенням цієї землі прокурор та представник позивача в судовому засіданні не заперечили. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що сад оброблявся підприємством за екологічно чистою технологією виходячи з п.3.1 договору оренди, яким орендарю надано право самостійно визначити напрямок своєї господарської діяльності, підприємство обрало напрямок на вирощування екологічно чистої продукції з мінімальним застосуванням хімічних речовин та широким застосуванням ручної праці, а зважаючи на те, що сад є ще відносно молодим, отримати від нього доходи на даний час неможливо.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться довідка Придністровського комплексного проектно-вишукувального відділу №40 від 07.08.2008, згідно якої в результаті проведення комісією обстеження саду на 32 га землі, розташованої на території Грушовецької сільської ради, встановлено, що у зв’язку з обмеженим фінансуванням державою робочого проекту закладки саду на площі 57,59 га, розробленого інститутом "Укрдніпросад" та затвердженого Міністерством аграрної політики України, у відповідача відсутні можливості виконати всі передбачені проектом агротехнічні заходи, але 32 га землі, зайняті садом, на даний час знаходиться в обробленому стані, а пошкоджено лише 12,6% дерев через несприятливі погодні умови.

За таких обставин, матеріали справи та наявні у ній докази свідчать про використання відповідачем за цільовим призначенням лише 32 га орендованої ним землі, зайнятих садом, про що зазначено в рішенні місцевого господарського суду, а тому апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, у зв’язку з чим оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити, відмовивши в позові в частині розірвання договору оренди землі від 09.10.2002 в частині передачі в оренду 32 га землі.

Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов’язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, але орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст. 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди землі від 09.10.2002, актів обстеження земельної ділянки від 24.06.2008 та від 19.07.2008, довідки Придністровського комплексного проектно-вишукувального відділу №40 від 07.08.2008 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факти невикористання орендарем за цільовим призначенням земельної ділянки загальною площею 96,8 га, зайнятих ріллею та пасовищами, яка перебуває у занедбаному стані, та цільове використання лише 32 га орендованої землі для садівництва, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі від 09.10.2002 в частині оренди земельної ділянки площею 96,8 га. При цьому судом враховано, що акт обстеження земельної ділянки від 19.07.2008 підписано керівником ПП "Бесарабія" без жодних зауважень та застережень.

У зв'язку з цим не приймаються до уваги посилання скаржника на недоведеність нецільового використання земельної ділянки в цілому (загальною площею 128,8 га), оскільки судом встановлено невикористання орендарем за цільовим призначенням переважної частини орендованої земельної ділянки (3/4 від загальної площі 128,8 га), зайнятих ріллею та пасовищами, і саме в цій частині достроково розірвано договір оренди. Окрім того, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Інші наявні заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на оцінку судом неналежних доказів (акти обстеження земельної ділянки від 24.06.2008 та від 19.07.2008) та до намагань надати перевагу одним доказам (робочий проект закладки та вирощування плодово-ягідних насаджень, інша проектна документація) перед оціненими судом доказами, однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Колегія також вважає безпредметними передчасні посилання відповідача на незаконність прийняття розпорядження Кельменецької райдержадміністрації від 14.07.2008 №281 та укладення з ТОВ "Онда" договору оренди земельної ділянки від 22.10.2008, оскільки відповідність чинному законодавству зазначених розпорядження та договору оренди відповідач не позбавлений права оспорити в іншому позовному провадженні.

Водночас порушені скаржником питання щодо повернення (відшкодування) вартості проведених підприємством на протязі 2008 року робіт по підготовці та обробці землі, посівних робіт на 25 га, засіяних озимою пшеницею, також бути лише предметом іншого судового провадження.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 у справі №1/60 залишити без змін, а касаційну скаргу ПП "Бесарабія" –без задоволення.