Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянувши

За участю представників сторін:

позивача -не з'явились,

відповідача -не з'явились,

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.09.2008 р. (суддя - Корнієнко В.В.) в позові відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 р. (судді -Семендяєва І.В., Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.) рішення господарського суду Луганської області від 23.09.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Луганській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи подання порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Відзиву від відповідача не надходило.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.2009 р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Муравйова О.В., для перегляду в касаційному порядку справи № 18/145пн до розгляду на 17.02.2009 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Фролова Г.М.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що сторонами 12.10.2001 р. був укладений нотаріально посвідчений дого вір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (реєстровий номер 3534) згідно якого позивач продав відповідачу об'єкт незавершеного будівництва - дитячий садок на 95 місць, розташований за адресою: с. Гончарівка Урало-Кавказської селищної ради Луган ської області.

Умовами договору було передбачено, що у власність відповідача передається продавцем об'єкт незавершеного будівництва за умови розбирання об'єкту терміном один рік з дати підписання акту приймання-передачі, дотримання умов здачі земельної ділянки місцевим органам виконавчої влади (п.1.1 договору).

РВ ФДМУ по Луганській області звертаючись з касаційною скаргою на попередні судові рішення посилається на те, що відповідач порушив умови договору в частині прийнятих на себе зобов'язань щодо здачі земельної ділянки місцевим органам виконавчої влади, а саме згідно договору купівлі-продажу від 12.10.2001 р. № 3534 земельну ділянку не рекультивовано та не передано виконавчому комітету Урало-Кавказької селищної ради.

Також скаржник зазначає, що згідно ст. 166 ЗК України, землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до викорис тання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судами встановлено, що відповідачу не передаваласяні у власність ні у користуван ня земельна ділянка на якій був розташований об'єкт незавершеного будівництва.

А тому, посилання скаржника на те, що відповідно до вимог ст. 166 ЗК України відповідач був зобов'язаний зробити рекультивацію земельної ділянки відхиляється колегією суддів.

Умовами договору було передбачено, що відповідач повинен у встановлений термін сплатити ціну продажу об'єкту приватизації: у встановлений термін прийняти об'єкт приватизації: на вимогу продавця надавати йому необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання договору; при зміні власника об'єкту покласти зобов'язання за даним договором на нового власника.

Як правомірно відзначено судами, які саме дії повинен здійснити відповідач та у якій спосіб або у якому порядку по здачі земельної ділянки в договорі не було зазначено.

Враховуючи, що відповідач не мав прав на цю земельну ділянку, судами зроблений правомірний висновок про те, що він не мав права на її передачу до органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки відповідач відповідно до вимог ст. 125 ЗК України не має права на спірну земельну ділянку, а отже не має права на здачу земельної ділянки місцевим органам виконавчої влади.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України та частин 1, 2 статті - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, п. 1 ст. - 111-9, - 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 23.09.2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року у справі № 18/145пн залишити без змін.