СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            26.12.2001

                             (Витяг)

     У січні 2001 р.  К.  звернувся до  суду  зі  скаргою  на  дії
відділу  соціального  захисту  населення  Франківського  району м.
Львова.  У  скарзі  він  просив  визнати   неправомірною   відмову
посадових  осіб  відділу  соціального  захисту населення в наданні
йому статусу учасника війни,  посилаючись на те,  що в 1946 р. він
був  переселений  з  території  Польщі  на  територію  України,  а
зазначеною відмовою порушуються його  права,  передбачені  Законом
від  22  жовтня 1993 р.  "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх
соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
         (далі - Закон).

     Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 травня
2001  р.,  залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Львівського обласного  суду  від  18  червня  2001  р.,  в
задоволенні скарги відмовлено.

     У касаційній  скарзі  К.  просив  скасувати ухвалені у справі
судові рішення та постановити нове рішення  про  задоволення  його
скарги,  посилаючись  на порушення судом норм матеріального права.
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду  України  визнала,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

     Відповідно до  п.  2  ст.  9  Закону ( 3551-12 ) (3551-12)
         до учасників
війни належать,  крім інших осіб,  визначених цим  Законом,  також
особи,  які  після 1945 р.  були переселені на територію України з
територій інших країн.

     Особам, які  народилися  після  31  грудня  1932  р.,  статус
учасника  війни може бути встановлено лише за наявності документів
та інших доказів,  що  незаперечно  підтверджують  факт  роботи  в
період війни.

     Суд установив, що К. народився 5 листопада 1935 р., у 1946 р.
він разом із членами сім'ї був переселений з території  Польщі  на
територію  України.  Звернувшись  до  комісії  з  розгляду питань,
пов'язаних із встановленням статусу учасника війни,  К.  не  надав
документів,  які  незаперечно  підтверджують  факт  його  роботи в
період війни.

     За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те,  що
відмова  комісії  в  наданні К.  статусу учасника війни відповідає
вимогам Закону ( 3551-12 ) (3551-12)
        . При встановленні зазначених фактів суд
не  порушив  норм  процесуального права.  Доводи касаційної скарги
також не дають підстав для висновку,  що рішення суду постановлене
з порушенням норм матеріального права.

     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України касаційну скаргу К. відхилила.

 "Рішення Верховного Суду України", 2002 р.