815/3312/17 Про визнання протиправними та скасування податкових вимог щодо сплати недоімки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 04.09.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 (суддя - Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.О.) у справі №815/3312/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними дій та скасування податкових вимог,-

Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ) щодо прийняття податкових вимог №Ю-596-25 від 07.04.2017, №Ю-596-25 від 04.05.2017 та скасувати зазначені податкові вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові вимоги Ізмаїльської №Ю-596-25 від 07.04.2017 та №Ю-596-25 від 04.05.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Ізмаїльська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Ізмаїльська ОДПІ посилається на положення статті 45 та 78 Бюджетного кодексу України, якими передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Проте, АТ "Єврогазбанк" згідно платіжного доручення ПАТ "Одесагаз" не перерахував до державного бюджету, відповідно до Картки особових рахунків. На сьогоднішній день ці кошти до державного бюджету не надійшли.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 07.04.2017 Ізмаїльською ОДПІ винесено вимогу №Ю-596-25 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 127574,77 грн.

Також, 04.05.2017 Ізмаїльською ОДПІ винесено вимогу №Ю-596-25 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 136958,93 грн.

Підставою для винесення відповідачем оскаржуваних позивачем вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ю-596-25 від 07.04.2017, №Ю-596-25 від 04.05.2017, слугувала несвоєчасна, на думку податкового органу, сплата ПАТ "Одесагаз" єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно положень статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник податку не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату податку, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати такого податку.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням від 17.06.2017 №13199, що ПАТ "Одесагаз" перераховано до АТ "ЄВРОГАЗБАНК" єдиний внесок за травень 2014 року у сумі 82659,23грн.

20.06.2014 ПАТ "Одесагаз" звернулось до начальника Ренійської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області із заявою №86, якою адресата повідомлено, що 17.06.2014 ПАТ "Одесагаз" надано до АТ "ЄВРОГАЗБАНК", у тому числі, платіжне доручення №13199 від 17.06.2014 щодо сплати єдиного внеску за травень 2014 року у сумі 82659,2 3грн. Однак, по вині банку зарахування до бюджету проведено не було. До вказаної заяви від 20.06.2014 №86 ПАТ "Одесагаз" також додано платіжне доручення №13199 від 17.06.2014.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач виконав усі дії, які від нього залежали, для належного виконання податкових зобов'язань, а саме: своєчасно - 10.02.2015, 19.05.2015, 17.08.2015 та 19.11.2015, тобто у строки, встановлені пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, подав до банківських установ платіжні доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань по сплаті єдиного податку.

Отже, з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податкового зобов'язання з єдиного внеску його обов'язок щодо сплати відповідних сум обов'язкового платежу припинився, що, відповідно, свідчить про відсутність у даному випадку правових підстав для скерування на його адресу контролюючим органом податкових вимог №Ю-596-25 від 07.04.2017, №Ю-596-25 від 04.05.2017.

Також судами з'ясовано, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 № 424 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 прийнято рішення № 57 про запровадження з 17.07.2014 тимчасової адміністрації строком на 3 місяці по 17.10.2014.

Переказ грошей не було завершено і вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету з тих причин, що 17.07.2014 стосовно ПАТ "Європейський газовий банк", через який позивачем сплачувалися зазначені кошти, введено тимчасову адміністрацію, усі рахунки цієї банківської установи заблоковано.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком розрахункового документа позивача на виконання, а відтак платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.