СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 21.04.99
(Витяг)
У березні 1999 р. А. подала до Полтавського обласного суду
скаргу на бездіяльність судді Крюківського районного суду м.
Кременчука Б. Заявниця зазначала, що 27 липня 1998 р. звернулась у
згаданий районний суд із позовом до Г. про захист честі, гідності
й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. 4 вересня
1998 р. вона, посилаючись на правила ст. 99 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
,
надіслала на ім'я судді Б. заяву з проханням видати їй копію
ухвали про прийняття позовної заяви, а 17 вересня того ж року
знову звернулася з аналогічним проханням і, крім того, заявила
клопотання про призначення психологічної експертизи. Проте на день
подання скарги справу до розгляду не призначено, а її вимоги не
виконано. Вважаючи, що суб'єктом оскарження порушено її права і що
бездіяльність судді належить до сфери не процесуальної, а
управлінської діяльності, А. просила на підставі ст. 248-1 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
визнати таку бездіяльність неправомірною.
Ухвалою виконуючого обов'язки заступника голови Полтавського
обласного суду від 17 березня 1999 р. у прийнятті скарги А. як
такої, що не підлягає розглядові в судах, відмовлено з посиланням
на п. 1 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
.
А. подала скаргу, в якій просила скасувати цю ухвалу й
передати питання на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на
те, що суд неправильно витлумачив і застосував норми права, чим
порушив її конституційні права. Зокрема, вона зазначала, що
бездіяльність посадових осіб суду має управлінський характер, тому
може бути оскаржена в порядку, визначеному гл. 31-А ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
, у зв'язку з чим суддя згідно зі ст. 99 цього Кодексу
( 1501-06 ) (1501-06)
зобов'язаний був видати їй копію згаданої ухвали, а
також призначити експертизу і розглянути справу по суті. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу
залишила без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 248-3
ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пунктах 1, 4 постанови від 3 грудня 1997 р. N 13
( v0013700-97 ) (v0013700-97)
"Про практику розгляду судами справ за скаргами на
рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у
сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи
громадян", до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи
бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що
належать до сфери управлінської діяльності.
Як вбачається з наявних матеріалів, заявлені А. вимоги
зводяться до розгляду обласним судом по першій інстанції скарги на
бездіяльність районного суду, пов'язану зі здійсненням правосуддя
у справі, що перебуває у провадженні судді Б.
Згідно зі статтями 126, 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судді при здійсненні правосуддя незалежні й
підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб
забороняється.
Зі змісту наведених положень закону вбачається, що рішення
суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях
здійснення правосуддя, пов'язаних із підготовкою та судовим
розглядом справ, перевіркою їх у порядку нагляду, можуть
оскаржуватись у чинному в даний час касаційному й наглядному
порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції,
оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності
суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Рішення суду (дії чи бездіяльність суддів) оскаржуються лише в
порядку, визначеному ст. 129 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
законодавством про судочинство.
Чинним ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) (1501-06, 1502-06, 1503-06)
передбачено
необхідність направлення копій документів, зазначених, зокрема, у
статтях 138, 216, 235, 243, 243-20, 243-25, 248, 248-14, 260, 288,
294, проте цей Кодекс не містить вказівки на необхідність
направлення копій ухвал про призначення справи до розгляду. Особи,
які беруть участь у справі, не позбавлені можливості ознайомитися
з її матеріалами.
За таких обставин виконуючий обов'язки голови обласного суду
дійшов правильного висновку про те, що скарга А. не підлягає
розглядові в суді першої інстанції, оскільки дії чи бездіяльність
судді, пов'язані з розглядом конкретної справи, належать до сфери
процесуальної, а не управлінської діяльності. Чинним
законодавством передбачено інший механізм усунення помилок і
недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скаргу А. залишила без задоволення, а
ухвалу виконуючого обов'язки голови Полтавського обласного суду -
без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.