СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 21.01.98
(Витяг)
У травні 1997 р. Луганська обласна державна інспекція по
відтворенню, охороні водних ресурсів та регулюванню рибальства у
водоймах України звернулася з позовом до М. про відшкодування
шкоди в сумі 510 грн., заподіяної незаконним виловом риби в
державному заповіднику "Донецький" із використанням заборонених
знарядь лову.
Позивач зазначав, що 14 березня 1997 р. відповідач за
допомогою забороненого знаряддя лову ("павука") виловив у
заповіднику "Донецький" одну штуку рибця звичайного, чим заподіяв
шкоду, розмір якої відповідно до встановлених такс становить 510
грн.
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області
від 1 липня 1997 р. позов задоволено частково - з відповідача
стягнуто 17 грн. на відшкодування шкоди та 2 грн. 55 коп.
державного мита.
У касаційному порядку справа не розглядалась. Постановою
президії Луганського обласного суду від 8 жовтня 1997 р. протест
в. о. прокурора області залишено без задоволення, а рішення суду -
без зміни.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування рішення районного суду і постанови президії
обласного суду та направлення справи на новий розгляд. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.
На порушення вимог ст. 15 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
суд не вжив
передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного
з'ясування обставин справи.
Визначаючи суму, яку М. повинен відшкодувати, в розмірі 17
грн., суд послався на те, що розмір шкоди 510 грн. був визначений
позивачем без урахування ступеня вини та матеріального становища
відповідача. Разом з тим суд також матеріального становища
відповідача не з'ясував і відповідної оцінки цій обставині та
ступеня вини М. у вчиненому правопорушенні в рішенні не дав.
Не перевірив суд належним чином і правильності визначення
позивачем розміру заподіяної шкоди. Позовна заява та
довідка-розрахунок містять посилання на такси, встановлені
постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1994 р. N 41
( 41-94-п ) (41-94-п)
. Однак відповідно до неї розмір шкоди, заподіяної
незаконним виловом однієї штуки рибця звичайного, повинен був
становити не 510 грн., а 170 грн. (10 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян).
Між тим з акта про порушення М. правил рибальства вбачається,
що вилов риби мав місце в заповіднику "Донецький". За таких
обставин розмір шкоди мав визначатися за таксами, встановленими
постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 1995 р. N 239
( 239-95-п ) (239-95-п)
. Суд не звернув на це уваги і не з'ясував усіх
обставин вчинення відповідачем правопорушення.
Судом також не додержано вимоги ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
,
оскільки справу було розглянуто за відсутності представника
позивача і в ній немає відомостей, що його було належним чином
повідомлено про час і місце судового засідання. Відповідно до ст.
314 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
ця обставина є безумовною підставою для
скасування рішення. Президія обласного суду не звернула уваги на
зазначені порушення норм процесуального закону, допущені судом
першої інстанції, і необгрунтовано залишила протест прокурора без
задоволення.
Разом з тим посилання в протесті на неможливість застосування
судом ст. 454 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
і зменшення розміру відшкодування
шкоди залежно від майнового стану відповідача є необгрунтованим,
оскільки між сторонами виникли правовідносини з заподіяння шкоди,
які регулюються гл. 40 ЦК, і позов було заявлено на підставі ст.
440 ЦК.
На підставі викладеного і керуючись статтями 337, 338 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України протест заступника Генерального прокурора України
задовольнила, рішення Новопсковського районного суду від 1 липня
1997 р. та постанову президії Луганського обласного суду від 8
жовтня 1997 р. скасувала і направила справу на новий судовий
розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1999 р.