Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача – Співака І.О.,

відповідача –Плюща В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Фірма "Керамблоки" на рішення господарського суду м.Києва від 20 жовтня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі за позовом ЗАТ "Міжтериторіальна виробничо-будівельна холдингова компанія "Епос" до ВАТ "Фірма "Керамблоки" про стягнення 36972 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 36972 грн.

Доповненням до позовної заяви позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 36972 грн., 10537,02 грн. інфляційних втрат, 1577,13 грн. 3% річних, а також вартість судової експертизи в розмірі 2030,40 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 20 жовтня 2008 року (суддя Кролевець О.А.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47509,02 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1577,13 грн. 3% річних, судові витрати та 2030,40 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Фірма "Керамблоки" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем по справі рахунку позивач здійснив передоплату товару –цегли в кількості 100 тис. штук за ціною 395 грн. за штуку на загальну суму 47400 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Всього відповідачем було відпущено позивачеві цегли на загальну суму 10428 грн. Залишок товару на суму 36972 грн. відповідач позивачеві так і не поставив, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків від 1 березня 2007 року, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену цеглу станом на 1 березня 2007 року становить 36972 грн.

Позивач листом №41 від 08.02.2007 року звернувся до відповідача про повернення проведеної передоплати в сумі 36972 грн., який відповідач залишив без реагування.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

На підставі ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що відповідач здійснив лише часткову поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 36972 грн. не повернув, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми боргу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та річних.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду м.Києва від 20 жовтня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Фірма "Керамблоки" – без задоволення.