Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Бєлослудцева М.І. дов. від 18.11.2008 року

В вересні 2007 року приватне підприємство "Буджитло" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ділових інвестицій" про зобов’язання виконати дії та стягнення 700292,01 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, визначених договором купівлі –продажу труб № 19-03/07 від 19.03.2007 року, укладеним між сторонами, в зв'язку з чим позивач втрачає вигоду у розмірі 700292,01 грн.

В листопаді 2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 170000,0 грн. збитків. Зазначав, що він на виконання умов договору № 19-03/07 перерахував відповідачу 170000,0 грн. передоплати за труби, а отримати їх у власність не має можливості.

В грудні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ділових інвестицій" подало зустрічний позов про розірвання договору купівлі-продажу труб №19-03/07 від 19.03.2007 року.

В обгрунтування своїх вимог зазначало, що позивач за первісним позовом в порушення умов укладеного договору проводив роботи з демонтажу труб без попереднього погодження з ним, не передав у аварійний фонд Станічно –Луганського міжрайонного управління водного господарства стальні труби та не провів рекультивацію земель після демонтажу труб.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивоване тим, що позивачем не набуто права на звернення до суду.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд послався на недоведеність обставин, які свідчать про істотне порушення відповідачем за зустрічним позовом умов спірного договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 року (колегія суддів у складі Ясир Л.О. –головуючий, Герасименко І.М., Швець В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Буджитло" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, та прийняти нове рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ділових інвестицій" 170000,0 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в іншій частині постанову просить залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, вказав, що позивач за первісним позовом здійснив попередню оплату за обумовлений договором товар –труби колишнього споживання, що знаходяться в землі, але труби від відповідача не отримав в зв'язку з їх відсутністю.

Однак, такий висновок грунтується тільки на поясненнях позивача. Жодних доказів, які би свідчили про відсутність труб в обумовленому договором місці в матеріалах справи не виявлено.

Натомість, в матеріалах справи містяться докази, якими відповідач за первісним позовом обгрунтовує свої доводи стосовно того, що позивач демонтував частину труб.

Відхиляючи їх, суди вказали, що відповідач не надав суду належних доказів передачі спірних труб позивачу.

При цьому, суди не врахували, що обумовлений договором товар –стальні труби колишнього споживання знаходиться в землі, а його демонтаж, завантаження та транспортування у відповідності з умовами договору повинен здійснювати саме покупець, тобто позивач за первісним позовом, а не продавець.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Фактично, суди самоусунулись від встановлення обставин, пов'язаних з демонтуванням труб, а саме: не з'ясували, хто демонтував труби із землі, в якій кількості та чи взагалі вони були демонтовані.

Не встановивши такої суттєвої обставини по справі, не можна вирішити правильно спір по суті.

Крім того, звертаючись з первісним позовом, позивач вказував, що частину труб він уже отримав, а вже в процесі розгляду справи уточнив свої вимоги та стверджував про те, що відповідач, незважаючи на здійснення передоплати за товар, не дає йому можливості отримати його у власність. Вказані твердження позивача суперечать одне одному, проте судами не надано ніякої оцінки зазначеному.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, витребувати необхідні докази у відповідності до ст.ст. 36, 38 Господарського процесуального кодексу, більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу приватного підприємства "Буджитло" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року у справі № 11/457-07 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.