СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 04.06.97
Відповідно до правил гл. 31-А ЦПК України суд задовольняє
скаргу на дії чи бездіяльність державного органу, якщо вони
суперечили повноваженням останнього й порушили або порушують
права чи свободи заявника
(Витяг)
У січні 1997 р. О. звернувся до суду зі скаргою на дії та
бездіяльність управління юстиції Вінницької області, внаслідок
яких йому було завдано матеріальні збитки і моральну шкоду.
Заявник зазначав, що рішенням Піщанського районного суду від
5 вересня 1996 р. його було поновлено на роботі та стягнуто на
його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
26 листопада 1996 р. він звернувся в управління юстиції Вінницької
області із заявою про порушення названим судом чинного
законодавства при виконанні даного рішення. Однак управління
юстиції переслало цю заяву до Піщанського районного суду, дії
якого О. оскаржував, чим завдало останньому матеріальних і
моральних збитків.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив визнати дії
управління юстиції незаконними, зобов'язавши дати йому
обгрунтовану відповідь та стягнути на його користь матеріальну й
моральну шкоду.
Рішенням Вінницького обласного суду від 16 квітня 1997 р. в
задоволенні скарги було відмовлено.
У скарзі у Верховний Суд України О. просив постановити нове
рішення про задоволення його вимог, посилаючись на те, що висновки
суду не відповідають чинному закону і зроблені без урахування його
доводів про порушення головою Піщанського районного суду чинного
законодавства при виконанні судового рішення. Судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України визнала рішення
обласного суду законним і обгрунтованим.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд виходив з того, що
управління юстиції не вчинило порушень прав чи свобод заявника,
які можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому гл.
31-А ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
. Цей висновок відповідає матеріалам справи та
вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та положень гл. 31-А ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
громадянин має право
оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, якими
порушено його права чи свободи.
Як видно з матеріалів справи, у скарзі на адресу управління
юстиції О. просив вжити передбачених законом заходів до належного
виконання рішення Піщанського районного суду про стягнення на його
користь заробітної плати за час вимушеного прогулу. Управління
юстиції надіслало скаргу на розгляд голові названого суду, яким
здійснювався контроль за виконанням цього рішення.
Суд дійшов обгрунтованого висновку, що вказані дії не
порушують прав чи свобод заявника, оскільки вирішення питань щодо
виконання судових рішень не входить до повноважень управління
юстиції.
Відповідно до вимог ст. 373 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
контроль за
правильним і своєчасним виконанням судових рішень здійснює суддя
того суду, при якому знаходиться судовий виконавець. Процесуальні
дії судового виконавця щодо виконання судового рішення або відмова
в їх вчиненні також оскаржуються до цього суду й розглядаються
суддею в судовому засіданні. Ухвала суду з даних питань може бути
оскаржена в порядку, передбаченому ст. 323 ЦПК.
Таким чином, посилання О. на порушення управлінням юстиції
вимог ст. 15 Закону "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
у
зв'язку з направленням його заяви на розгляд до суду не можуть
вважатись обгрунтованими, оскільки вирішення порушених у ній
питань не входило до компетенції управління юстиції. Суд
обгрунтовано відмовив з наведених мотивів у визнанні дій
управління юстиції неправомірними й у стягненні матеріальної і
моральної шкоди відповідно до ст. 56 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України залишила касаційну скаргу О. без
задоволення, а рішення Вінницького обласного суду - без змін.
"Вісник Верховного Суду України", N 4, 1997 р.