СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 18.09.1996

                             (Витяг)

     У липні 1996 р. Д. пред'явив позов до Іршавської районної СЕС
про стягнення 4 млн.  405 тис.  200 крб.  Позивач зазначав, що він
працював  продавцем  у  міськкоопторзі  і  28 березня 1995 р.  був
обстежений лікарями Іршавської СЕС. У зв'язку з виявленням у нього
сальмонели  Д.  на  підставі подання державного санітарного лікаря
району був відсторонений від роботи.  Дізнавшись про це, він 6 і 7
квітня  1995  р.  обстежився  знову,  але захворювання виявлено не
було.

     Згідно з наказом  директора  міськкоопторгу  від  29  березня
1995 р.  його не було допущено до роботи. Посилаючись на те, що за
час відсторонення від роботи він втратив заробіток у сумі  4  млн.
405 тис. 200 крб., позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

     Рішенням Іршавського  районного  суду  від  8 серпня 1995 р.,
залишеним без змін ухвалою судової  колегії  в  цивільних  справах
Закарпатського  обласного  суду від 5 вересня 1995 р.,  позов було
задоволено.

     Протест на  це  рішення заступника прокурора області президія
обласного суду постановою  від  6  грудня  1995  р.  залишила  без
задоволення.

     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання про скасування всіх судових рішень і направлення справи на
новий розгляд.  Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

     Задовольняючи позов,  суд  виходив  з   того,   що   висновок
Іршавської  СЕС про захворювання Д.  не підтвердився,  а тому вона
повинна нести матеріальну  відповідальність.  Суди  касаційної  та
наглядної  інстанцій  визнали  такий  висновок  правильним.  Проте
погодитися з ним не можна.

     Вирішуючи спір,  суд  керувався  нормами  Цивільного  кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
        . Між тим правовідносини, які виникли в даному випадку,
регулюються трудовим законодавством.

     Як видно з матеріалів справи,  позивач був відсторонений  від
роботи  директором міськкоопторгу.  Суд же не звернув на це уваги,
не з'ясував питання про те,  хто є належним відповідачем у справі,
і  не притягнув міськкоопторг до участі у справі.  Суди касаційної
та наглядної інстанцій незважаючи на це істотне  порушення  закону
залишили рішення без змін.

     Враховуючи наведене,  судова  колегія  в  цивільних   справах
Верховного  Суду  України  скасувала  зазначені  судові  рішення і
направила справу на новий судовий розгляд.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.