Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

У лютому 2008 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1. звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", про спонукання відповідача укласти договір оренди торгівельного місця на умовах, викладених позивачем в оферті.

Заявою від 21.04.08 відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до СПД-фізичної особи ОСОБА_1. про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні торгівельним місцем НОМЕР_1, розташованого на території торгівельної зони за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2-ж.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27 травня 2008 року (суддя Лиховид Б.І.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено.Рішення вмотивоване посиланням на положення статей 764 та 643 Цивільного кодексу України та статтю 179 Господарського кодексу України. При цьому, судом встановлено, що відповідач не дав згоди позивачу на укладання нового договору оренди та не мав наміру в подальшому надавати спірне місце в оренду, тому суд вважає безпідставними заявлені вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача укласти договір оренди торгівельного місця на ринку на умовах, викладених позивачем в оферті.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2008 року ( колегією суддів у складі: Сіверін В.І.- головуючий, Бондаренко В.П., Івакіна В.О.) перевірене рішення господарського суду Сумської області від 27.05.08 залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій судовими актами, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 5, 15, 19, 27 Закону України "Про оренду землі", статті 125 Земельного кодексу України, статей 217, 228, 785 Цивільного кодексу України.

Вищий Господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволення зустрічного позову Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ".

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 29.11.95 Сумською міською радою винесено рішення "Про відведення та закріплення земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям". Згідно додатку до вказаного рішення Малому приватному виробничо-торгівельному підприємству "ВМ" виділено 0,10 га землі міської забудови під будівництво торгівельної зони по вул. Леваневського 2-ж в м. Суми, терміном на 10 років. На підставі винесеного рішення, 10.01.99 між Малим приватним виробничо-торгівельним підприємством "ВМ" і Сумською міською радою було укладено договір на право тимчасового користування зазначеною земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди) № 25. Між ФОП ОСОБА_1. і МПВТП "ВМ" 22.12.06 укладено договір користування торгівельним місцем № 11, за умовами якого, позивачу надано в платне користування торгівельне місце № 11 на території ринку, площею 5,0 м-2 для торгівлі продовольчими товарами. Сторони передбачили, що строк дії договору № 11 до 26.12.07.

Предметом позову у даній справі є вимога суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1. до Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" про спонукання укласти договір оренди торговельного місця на умовах, викладених позивачем в оферті.

Судами установлено, що орендодавцем за спірним договором оренди від 22.12.06 є Мале приватне виробничо-торгівельне підприємство "ВМ". Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зі змісту вказаних статей вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Прицьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Разом з цим, судами обох інстанцій установлено, що МПВТП "ВМ" листом № 30 від 08.01.08 повідомив позивача про відсутність наміру продовжити дію договору оренди на новий строк. Пунктом 7.1. Договору передбачено, що даний договір припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну його дії. Після припинення договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення. Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Судами установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач після закінчення строку дії договору орендоване майно не повернув. Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок судів про підставність вимог відповідача за первісним позовом.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2008 року у справі № 9/132-08 -без змін.