441/1313/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державному службовцю на підставі виданої довідки у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 04.09.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - управління ПФУ) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2017 року (суддя Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 441/1313/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною відмову управління ПФУ в перерахунку пенсії на підставі статті - 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у зв'язку зі збільшенням з 01 грудня 2015 року її розміру.

Також просила зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії, обчисливши її в розмірі 80 відсотків заробітку працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, починаючи з 01 травня 2016 року.

Городоцький районний суд Львівської області постановою від 31 жовтня 2016 року позов задовольнив частково.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 березня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління ПФУ на зазначене рішення суду першої інстанції з огляду на те, що апелянт не виконав вимоги ухвали від 26 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Управління ПФУ не погодилося із рішенням суду апеляційної інстанції і 24 березня 2017 року подало касаційну скаргу з вимогою про його скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Покликається на те, що воно вживало вичерпних заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції. Своєчасно подало первинну апеляційну скаргу, яку суд повернув через несплату судового збору, оплатило надалі судовий збір за її подання та подало повторну скаргу, строк для подання якої вже був пропущений.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Аналогічна норма міститься у статті 121 КАС, у чинній на сьогоднішній день редакції.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку касаційного оскарження в конкретній справі залежить від вказаних у клопотанні причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Обставини, які скаржник вважає поважними і такими, що перешкодили здійснити процесуальне право на апеляційне оскарження, підлягають оцінці щодо їхньої справжності, об'єктивності, часу виникнення й обізнаності з ними сторони, того, наскільки вони завадили чи могли перешкодити своєчасно подати скаргу. І залежно від змісту та обсягу цих обставин суд визначає, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, визнавши причини пропуску процесуального строку неповажними, виходив із того, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення апелянта від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

Отже, у справі, що розглядається, комплексна оцінка вказаних у клопотанні обставин не дала суду можливість за внутрішнім переконанням визнати обставини, на які покликається скаржник, непереборними чи такими, що об'єктивно не дали можливість йому своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2017 року - без змін.