Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 в справі господарського суду Миколаївської області № 17/904/07 за позовом відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Машпроект" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: Ходикіна М.М.

від відповідача: не з'явилися, -

Позивач - відкрите акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" у листопаді 2007 року звернувся з позовом до відповідача - об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Машпроект" про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008 (суддя Коваль С.М.) в частині стягнення суми основного боргу провадження в справі припинено, в частині стягнення трьох процентів річних, збитків від інфляції та пені задоволено частково: стягнуто з об'єднання співвласників багатоповерхового будинку "Машпроект" 3703, 57 грн. збитків від інфляції, 1101, 58 грн. три проценти річних з підстав обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог; 48, 05 грн. державного мита та 113, 22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"; відстрочено виконання рішення суду до 19.05.2008.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 (судді: Ліпчанська Н.В. –головуюча, Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008 змінено, позов задоволено частково: пункт 3 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "стягнуто з об'єднання співвласників багатоповерхового будинку "Машпроект" 3703, 57 грн. збитків від інфляції, 1101, 58 грн. три проценти річних, 48, 05 грн. витрат по державному миту та 49, 89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль".

Не погоджуючись з прийнятою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008, позивач - відкрите акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга позивача обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єднанням співвласників багатоповерхового будинку "Машпроект" з ДП "Миколаївська ТЕЦ", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Миколаївська ТЕЦ", 01.10.2000 укладено договір № 2492, згідно умов договору ДП "Миколаївська ТЕЦ" (енергопостачальна організація) зобов'язалась постачати об'єднанню співвласників багатоповерхового будинку "Машпроект" (споживачеві) теплову енергію гарячої води у необхідному йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у термін, передбачений цим договором.

Відповідно до пункту 10.4, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Пунктом 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до пункту 6 договору, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими постачальником. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. При перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового період, це перевищення окремо сплачується споживачем до 25 числа поточного місяця.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6614, 3 грн. (3703, 57 грн. сума, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції; 3% річних –1101, 58 грн.; пені 1809, 15 грн.), витрати по державному миту в сумі 113, 64 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн.

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" (486/96-ВР) забороняється нараховувати та стягувати з громадян України пеню за житлово-комунальні послуги.

Суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені, яка нарахована за період з 01.05.2007 по 31.10.2007 в сумі 1809, 15 грн.

Відповідно до пункту 7 договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки.

Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що господарським судом першої інстанції невірно визначено розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113, 22 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів –на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав –на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли інша сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно визначили розмір державного мита в сумі 48, 05 грн.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що сума по оплаті при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, і в даному випадку становить 49,89грн.

Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваного судового акту норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 в справі господарського суду Миколаївської області № 17/904/07 залишити без змін.