Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Винту Ю. М.,

Суддів : Кулянди М.І., Лисака І.Н.

При секретарі : Тодоряк Г.Д.

За участю: відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Богородчанського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення з незаконно занятого службового житлового приміщення за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Богородчанського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2013 року,-

У вересні 2012 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в подальшому Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі відділення Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" (далі - БЛВУМГ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення з незаконно занятого службового житлового приміщення, посилаючись на наступне.

З 11 вересня 1995 року по 6 червня 2008 року ОСОБА_1 працював на посаді оператора газорозподільної станції БЛВУМГ у с.Ставчани Кіцманського району Чернівецької області, в зв'язку з чим йому для виконання надомного обслуговування газорозподільної станції, проживання під час чергувань та підтримання належного санітарно - технічного стану будинку було передано ключі від однієї з квартир у службовому житловому будинку.

Наказом №99-к від 06 червня 2008 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

В зв'язку з тим, що відповідачі незаконно вселилися у службове жиле приміщення без відповідного рішення та видачі спеціального ордера для вселення, позивач просив на підставі ст. 124 ЖК України виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

№22ц-1186/13 Головуючий у 1 інстанції: Усатий М.В.

Категорія: 42 Доповідач: Винту Ю.М.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" в особі БЛВУМГФ просить рішення Кіцманського районного суду від 12 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції у повному об'ємі з'ясовано обставини справи, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ "Укртрансгаз" в особі БЛВУМГФ, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що вимога позивача про виселення відповідача і членів його сім'ї без надання іншого жилого приміщення саме за статтею 124 ЖК України є безпідставною, оскільки таке виселення можливе лише у разі припинення трудових відносин і обмежено статтею 125 цього ж Кодексу. Крім того, вона не містить такої підстави для виселення як незаконність вселення чи заняття жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, з 11 вересня 1995 року по 6 червня 2008 року ОСОБА_1 працював на посаді оператора газорозподільної станції БЛВУМГ у с.Ставчани Кіцманського району Чернівецької області.

За характером виконуваної роботи він повинен був проживати за місцем роботи або поблизу від нього, а тому йому передано ключі від однієї з квартир у службовому житловому будинку.

Рішенням виконкому Кіцманської районної ради Чернівецької області №129/7 від 25 липня 1995 року двохквартирному житловому будинку оператора ГРС по АДРЕСА_1 статус службового жилого приміщення.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та довідки Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" видно, що цей будинок належить на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України, а право господарського відання здійснює Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та перебуває на балансі БЛВУМГ.

Наказом №99-к від 06 червня 2008 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин посадових обов'язків.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1, він з 12.03.2006 року зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1.

Згідно довідки виконавчого комітету Ставчанської сільської ради №572 від 21.12.2011 року, ОСОБА_1 зареєстрований за клопотанням БЛВУМГ в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

В квітні 2011 року було прийнято рішення виконкому Ставчанської сільської ради №29/04 від 14.03.2011 року "Про оформлення права власності на житловий будинок" та змінено адресу на АДРЕСА_1. Зазначене також підтверджується довідкою БЛВУМГ №146 від 06.02.2013 року.

Відповідно до ст. 124 Житлового Кодексу України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Разом з тим, згідно ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

В ч.2 п.22 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) зазначено, що якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст.132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст.125 ЖК, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Однак, цим Кодексом також передбачено, що виключно з наданням іншого жилого приміщення можуть бути виселені особи, які перелічені в ст. 125 Житлового кодексу УРСР (в тому числі ті, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або за вчинення злочину).

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодилася колегія суддів, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для виселення ОСОБА_1 та членів його сім'ї - ОСОБА_2, ОСОБА_4 з квартири за зазначеною адресою на підставі ст. 124 ЖК України.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 іншого житла не має.

З оглянутого у судовому засіданні апеляційного суду паспорта ОСОБА_1 вбачається, що від прописаний за адресою - квартира АДРЕСА_1. Зазначений будинок раніше значився за адресою - АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, позивач не надав обґрунтованих доказів на підтвердження своїх доводів про укладання з відповідачкою кредитного договору та наявність заборгованості по ньому.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Богородчанського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз"- відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.