2а-7766/10/1370 Про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 04.09.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 (суддя Гавдик З.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М.; судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі № 2а-7766/10/1370 (141687/11/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень від 02.04.2010 № 0000142301/0, від 10.06.2010 № 0000142301/1, від 25.08.2010 № 0000142301/2, від 25.08.2010 № 0000492301/2.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2011 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.01.2014 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2011, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частин четвертої, п'ятої статті 11, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

При цьому наголошує на неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями, здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ "Придністровська" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАККО", з огляду на їх безтоварність.

Крім того, звертає увагу на те, що судами не повно з'ясовано обставини справи, зокрема не надано правової оцінки іншим порушенням позивачем податкового законодавства, встановленим під час здійснення контрольного заходу.

В судовому засіданні Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 22.03.2010 № 61/23-0/30439207.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 № 0000142301/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2122557,00 грн. за основним платежем та 1079885,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії залишено без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" - без задоволення, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010 № 0000142301/1 та від 25.08.2010 № 0000142301/2 з аналогічними сумами визначеного податкового зобов'язання. Крім того, донараховано 72662,76 грн. основного платежу та 19368,38 грн. штрафної (фінансової) санкції відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000492301/2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАККО", Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ "Придністровська", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотерпарк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайнекс", Товариством з обмеженою відповідальністю МТВО "Комплекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН Паблішінг", Приватним підприємством "Авто сезон", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством "НТА "Незалежне телевізійне агентство", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс люс".

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на: фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАККО", встановлену в рамках розслідування кримінальної справи № 24-86; ненадання платником на перевірку податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ "Придністровська"; повторне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотерпарк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайнекс", Товариством з обмеженою відповідальністю МТВО "Комплекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН Паблішінг", Приватним підприємством "Авто сезон", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством "НТА "Незалежне телевізійне агентство", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс люс".

Підставою ж для прийняття за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000492301/2 послугувало, за доводами органу доходів і зборів, заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" внаслідок подання 31.08.2009, 01.10.2009, 02.10.2009 уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на 2195219,76 грн. та завищення значення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в поданій податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 127323,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне виконання операцій з придбання позивачем будівельних та оздоблювальних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ "Придністровська", а також холодильної машини та припливно-витяжних установок у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАККО" підтверджується відповідними первинними документами, а відповідачем, у свою чергу, не спростовано належними та допустимими доказами реальність і господарський характер зазначених поставок.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків з метою з'ясування умов та характеру здійснених операцій.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАККО" виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Не перевірено судами й підстави порушення та результати розслідування кримінальної справи № 24-86 шляхом направлення запиту слідчому, в провадженні якого вона перебуває (перебувала).

Не з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій також обставини щодо відсутності у позивача під час здійснення контрольного заходу оригіналів податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ "Придністровська", в той час, як відповідно до абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, за змістом пункту 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) у резолютивній частині судового рішення зазначаються: висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інші правові наслідки ухваленого рішення; строки і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень-відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

При цьому висновки суду, які зазначені в резолютивній частині рішення, мають випливати із встановлених фактичних обставин, бути вичерпними та визначеними, тобто адміністративним судом повинні бути зазначені чіткі й конкретні відповіді на усі постановлені перед ним питання в межах адміністративного позову.

Утім, скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки обставинам щодо повторного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотерпарк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайнекс", Товариством з обмеженою відповідальністю МТВО "Комплекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН Паблішінг", Приватним підприємством "Авто сезон", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством "НТА "Незалежне телевізійне агентство", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс люс", а також викривлення задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість показників внаслідок подання 31.08.2009, 01.10.2009, 02.10.2009 уточнюючих розрахунків, які в тому числі послугували підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.