0907/2-8329/2011 Про припинення права на частину квартири та зустрічним позовом про визнання договору дарування квартири недійсним - 23.09.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права на частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 2013 року, -

В грудні 2011 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 21.05.2011 року, укладеного між відповідачами, мотивуючи тим, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 року частково задоволено її касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду від 08.11.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та визнано за нею право власності на 1/20 частину спірної квартири.

В січні 2012 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/20 частину спірної квартири, мотивуючи тим, що частка відповідача в спільному майні є незначною, виділенню і поділу не підлягає, а спільно використовувати дане майно не має можливості.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду від 27.09.2012 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.03.2013 року первісний позов залишено без розгляду за повторною неявкою позивача в судове засідання.

В квітні 2013 року ОСОБА_5 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, який ухвалою суду від 29.04.2013 року прийнято до розгляду та об'єднано з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права на частину квартири.

рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.08.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частину квартири відмовлено. Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним задоволено та визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений 21.05.2011 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №277, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Вважає, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позову до ОСОБА_7, оскільки існують всі передбачені ст. 365 ЦК України обставини із наявністю яких закон передбачає припинення судом на підставі позову інших співвласників права особи на частку у спільному майні. Так частка ОСОБА_5 в розмірі 1/20 частини двохкімнатної квартири є незначною відносно частки ОСОБА_2, яка складає 19/20 цієї квартири. Її частка не може бути виділена в натурі, оскільки квартира двохкімнатна, житловою площею 39,7 кв.м., загальною площею 84,1.кв.м, виділити ОСОБА_5 ізольоване жиле приміщення загальною площею 4,2 кв.м. з самостійним виходом, яке може використовуватись, як окрема квартира, або яке можна переобладнати в окрему квартиру неможливо, у зв'язку з відсутністю в квартирі таких приміщень. Поділити квартиру без втрати її цільового призначення неможливо, що встановлено рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 року. Спільне володіння і користування квартирою між сторонами є неможливим, оскільки останні розірвали шлюб у вересні 2010 року, відносини між ними є конфліктними і непримиренними. Припинення права власності на 1/20 частину квартири ОСОБА_5 зі сплатою ОСОБА_5 з депозитного рахунку суду грошової компенсації не завдасть їй істотної шкоди.

Апелянт зазначає, що до ухвалення судом рішення позивач вніс на депозитний рахунок суду 15502 грн.02 коп., що складає вартість 1/20 частини квартири (дійсна вартість квартири - 310032 грн. відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно), та дана сума не оспорювалась ОСОБА_7 Крім того, відповідно до Звіту про оцінку спірної квартири, проведеної експертом на підставі договору про проведення експертної оцінки майна від 20.08.2013 року, вартість квартири складає 311150 грн. і ОСОБА_2 було довнесено на депозитний рахунок суду 65 грн.29 коп.

За наведених обставин просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 14.08.2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників апелянта, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оспорюване рішення суду не відповідає.

рішення, в частині визнання недійсним договору дарування квартири, посвідчений 21.05.2011 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №277, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1, сторони не оспорюють, а тому не є предметом розгляду апеляційною інстанцією.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частину квартири, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Так рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08.11.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 19/20 частин квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 - 1/20 частину квартири.

Таким чином, частка спірної квартири апелянта є значною відносно частки ОСОБА_5

Згідно технічного паспорта на вказану квартиру (а.с. 120-121) квартира розташована на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат, жилою площею 39,7 кв.м., загальна площа квартири становить 84,1 кв.м.

Виходячи з положення ч. 2 ст. 183 ЦК України та враховуючи неможливість поділу квартири без втрати її цільового призначення - така квартира є річчю неподільною та не може бути виділена в натурі ОСОБА_5 відповідно до її частки, що становить 1/20 всієї квартири, тобто 4,205 м.кв.

Як вбачається з доводів апелянта, які не спростовані відповідачкою, між співвласниками квартири припинений шлюб та на протязі тривалого періоду існують конфлікти, а тому спільне користування та володіння спірною квартирою є неможливим.

За змістом ч. 2 ст. 365 ЦК України, вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.02.2011 року (а.с.60) загальна вартість спірної квартири становить 310032 грн. За даними Висновку експерта про вартість об'єкта проведеної суб'єктом оціночної діяльності 20.08.2013 року ринкова вартість даної квартири становить - 311150 грн. (а.с. 98-117).

Відтак вартість частки ОСОБА_5 у спільному майні становить 15557,50 грн. Дану суму ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції не оспорювала.

Як вбачається із квитанцій №ПН1292 від 30.01.2012 року, №0510023 від 19.06.2013 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області ОСОБА_2 внесено кошти на загальну суму 15502, 21 грн. При подачі апеляційної скарги відповідно до квитанції №1605.541.1 від 22.08.2013 апелянтом довнесено 65 грн. 29 коп. Таким чином, ОСОБА_2, внісши кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області в сумі 15567грн.50 коп., що відповідає вартості належної відповідачці частки в спірній квартирі, виконав вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права власності на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1 підлягають до задоволення.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то оскаржуване рішення в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права на частину квартири підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - задовольнити.

рішення Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частину квартири скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про припинення права на частину квартири - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 зі сплатою ОСОБА_5 грошової компенсації вартості її частки у спільній частковій власності в розмірі 15567 грн. 50 коп., що знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області відповідно до квитанцій №ПН1292 від 30.01.2012 року, №0510023 від 19.06.2013 року та №1605.541.1 від 22.08.2013, згідно яких платіж призначався як попереднє внесення ОСОБА_2 вартості 1/20 частки квартири, яка належить ОСОБА_5 по цивільній справі № 0907/2-8329/2011 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.