122/12406/13-ц Про виселення, зняття з реєстраційного обліку, зобов`язання вчинити певні дії - 18.09.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, третя особа - Залізничний ВДВС СМУЮ в АР Крим, про виселення, зняття з реєстраційного обліку, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 червня 2013 року

ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з позовом до відповідачів, в якому просить виселити їх з житлового будинку АДРЕСА_1 і зняти з реєстраційного обліку за даною адресою, а також заборонити реєстрацію будь-яких інших осіб в даному житловому приміщенні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 грудня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 323, згідно з яким банк надав останній кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 96000 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 20.12.2017 року. 04.07.2008 року між сторонами договору була укладена додаткова угода, згідно з якою сума кредитних коштів була збільшена до 127000 доларів США, а розмір процентів до 15 % на рік. Виконання грошового зобов'язання позичальника було забезпечено договором іпотеки від 21 грудня 2007 року, укладеним між банком і ОСОБА_6 За умовами цього договору в іпотеку банку ОСОБА_6 передала житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку по АДРЕСА_1 В передбачені кредитним договором строки кредитні кошти не були повернуті ОСОБА_6, у зв'язку з чим рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 року було звернено стягнення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку по АДРЕСА_1 На підставі цього рішення відкрито виконавче провадження. Проте продажу будинку перешкоджає проживання і реєстрація в ньому відповідачів.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 червня 2013 року позов задоволено частково. Виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виселення скасувати і ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що раніше під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки публічні торги не відбулися і державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, який відмовився залишити собі майно боржника. Зараз банк знову пред'явив виконавчий лист до виконання, натомість власником будинку досі є ОСОБА_6, а отже банк не має права на звернення до суду з даним позовом на підставі ст. 109 ЖК України. Крім того відповідачі ОСОБА_9 і ОСОБА_7 не отримували вимогу банку про виселення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_9, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" до відповідачів рішення суду не оскаржується і відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України колегією суддів не перевіряється.

Задовольняючи позовні вимоги банку про виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки і на який звернуто стягнення, суд виходив з того, що позивач виконав вимоги закону щодо вручення відповідачам письмової вимоги про виселення, але вони не виконали її в установлений законом місячний строк, а тому мають бути виселені в примусовому порядку відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку" і ст. 109 ЖК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 323, згідно з яким банк надав останній кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 96000 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк до 20.12.2017 року. 04.07.2008 року між сторонами договору була укладена додаткова угода, згідно з якою сума кредитних коштів була збільшена до 127000 доларів США, а розмір процентів до 15 % на рік.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 21 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_6 в іпотеку банку передала житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку по АДРЕСА_1

В передбачені кредитним договором строки кредитні кошти не були повернуті ОСОБА_6, у зв'язку з чим рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 року було звернено стягнення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку по АДРЕСА_1 На підставі цього рішення відкрито виконавче провадження. Проте продажу будинку перешкоджає проживання і реєстрація в ньому відповідачів ОСОБА_7 з неповнолітнім сином ОСОБА_8, а також ОСОБА_9 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на підставі договорів найму, укладених 24.10.2012 року і 19.03.2013 року без згоди іпотекодержателя.

22.11.2012 року банком було направлено ОСОБА_9 і ОСОБА_7 письмову вимогу про виселення з усіма членами сім'ї протягом місяця з дня отримання цієї вимоги. Проте поштове відправлення відповідачі не отримали.

Натомість ця вимога була вручена відповідачам 21.02.2013 року після звернення банку до суду з позовом про виселення разом з ухвалою про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви та додатком до неї, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 48), і що не заперечували ОСОБА_9 і ОСОБА_7 під час розгляду справи.

Отримавши вимогу про виселення, відповідачі в установлений законом місячний строк в добровільному порядку зі спірного будинку не виселились.

За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про виселення відповідачів з будинку, який є предметом іпотеки, і на який звернуто стягнення на підставі рішення суду.

Доводи апеляційної скарги, що раніше публічні торги з продажу предмету іпотеки не відбулися, а власником будинку досі є ОСОБА_6, не дають підстав для відмови в позові про виселення мешканців з предмету іпотеки, на який звернуто стягнення за рішенням суду.

З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду в оскаржувані частині без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 залишити без змін.