1615/2795/12 Про визнання передачі прав власності на нерухоме майно незаконним, визнання договору купівлі -продажу частки майна недійсним - 12.09.2013 Прийняття

по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей БІ Україна", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство "С-НЕТ", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання передачі прав власності на нерухоме майно незаконним, визнання договору купівлі-продажу частки майна недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Ей Бі Україна", в якому з урахуванням наданих уточнень остаточно просив: визнати договір купівлі-продажу частки від 13 грудня 2007 року нікчемним; визнати передачу прав власності на нерухоме майно до ТОВ "Ей Бі Україна" та ТОВ НТП "С-НЕТ" за договором незаконною у зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу частки від 13 грудня 2007 року нікчемним; зобов'язати ТОВ "Ей Бі Україна" повернути усі майнові права на зазначену нерухомість за договором; стягнути з ТОВ "Ей Бі Україна" на його користь суму відшкодування збитків - 4706886,47 грн., що складається з суми боргу в грошовому еквіваленті - 2233370,00 грн., суми збитків, завданих порушенням зобов'язання, - 907599,33 грн., індексу інфляції та 3% річних - 1565917,14 грн., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 13 грудня 2007 року між ТОВ "Ей Бі Україна" та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу частки, за яким продавці зобов'язалися в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві свої частки в статутному капіталі ТОВ НВП "С-НЕТ", а також надати відомості про діяльність товариства та незавершені проекти товариства та дозволи на будівництво та початок будівельних робіт.

У відповідності до пункту 12 Особливі умови вказаного договору Покупець, у віданні якого опиняються об'єкти власності та будівництва, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, забезпечить, щоб товариство продало такі об'єкти продавцю 1, тобто позивачеві, згідно з особливими умовами, викладеними в окремому договорі, який мав бути укладений до 15 січня 2008 року.

Позивач зазначав, що вказане положення, яке за своєю правовою природою є попереднім договором, виконано не було, тобто наслідки, обумовлені договором так і не настали.

Також, указував, що в результаті невиконання умов договору йому заподіяно матеріальних збитків та спричинено моральні страждання.

рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей БІ Україна" про визнання передачі прав власності на нерухоме майно незаконним, визнання договору купівлі-продажу частки майна недійсним відмовлено.

З рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вказує на хибність висновку районного суду про те, що договір купівлі-продажу частки від 13 грудня 2007 року підписано ним уже після виходу зі складу учасників Товариства, оскільки відповідні зміни до статуту підприємства внесено 29 січня 2008 року.

Вважає, що лист судового експерта в частині встановлення власника нерухомого майна є неналежним доказом.

Зазначає, що обумовлений договором обов'язок ТОВ "Ей Бі Україна" продати йому об'єкти нерухомості не визначався розміром відчужуваної частки статутного капіталу та що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що об'єкти, які за умовами договору повинні були бути відчужені ТОВ НТП "С-НЕТ" за сприяння ТОВ "Ей Бі Україна" мали статус об'єктів незавершеного будівництва, тому ТОВ НВП "С-НЕТ" не мало можливості продати ОСОБА_3 вказану нерухомість раніше дати закінчення будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію, тобто раніше 21 грудня 2009 року. Крім того, вказує, що відповідач, продавши 29 квітня 2009 року ОСОБА_4 корпоративні права на ТОВ НВП "С-НЕТ", унеможливив подальше забезпечення виконання умов пункту 12 Особливі умови договору купівлі-продажу частки від 13 грудня 2007 року.

Також посилається на безпідставне застосування районним судом до спірних відносин правових наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки про порушення його права позивачеві стало відомо після продажу товариством корпоративних прав ОСОБА_4

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представник відповідача прохав апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням виконкому Кременчуцької міської ради №71-р від 23.01.1998 року було зареєстровано Статут Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), засновниками якого стали ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (Т.2, а.с.29-33).

Даний факт підтверджується записом №1 у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.10.2007р. (Т.2, а.с.34).

На зборах засновників ТОВ "НВП "С-НЕТ" 01 листопада 2007 року вирішено передати права власності та змінити засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ", а також видати довіреність на ведення всіх форм документообігу даного Товариства на користь ОСОБА_3 (Т.1, а.с.155-156).

Згідно заяв від 29 листопада 2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 підтвердили свої рішення про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ НТВ "С-НЕТ" та відступили свої частки статутного капіталу ТОВ "Ей Бі Україна". У відповідності до вказаних правочинів заявники будь-яких претензій, в тому числі майнових, до товариства та інших учасників не мали, на прибуток у поточному році не претендували / Т.1, а.с.159-161/.

На зборах учасників ТОВ "НВП "С-НЕТ", які відбулися 29 листопада 2007 року, в присутності запрошених осіб - уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей БІ Україна" Прилуцького В.Г.- було вирішено, зокрема, надати згоду на вихід ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі складу Учасників Товариства з відступленням їх часток у статутному капіталі Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), а саме:

а) частки ОСОБА_3, номінальна вартість якої складає 3880,00гривень, що становить 35% статутного капіталу Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю);

б) частки ОСОБА_5, номінальна вартість якої складає 3600,00гривень, що становить 32,5% статутного капіталу Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю);

в) частки ОСОБА_6, номінальна вартість якої складає 3600,00гривень, що становить 32,5% статутного капіталу Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю).

У зв"язку з цим статутний капітал розподілився між учасниками наступним чином:

Частка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей БІ Україна" у статутному капіталі Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) становить 100 % (сто відсотків).

У зв"язку зі зміною складу учасників ТОВ НВП "С-НЕТ" та необхідністю приведення положень Статуту у відповідність до вимог діючого законодавства визначено щодо затвердження змін до Статуту шляхом викладення його у новій редакції та доручено генеральному директору ТОВ НВП "С-НЕТ" ОСОБА_3 виконати всі необхідні за законом дії, пов"язані з державною реєстрацією нової редакції Статуту з правом видання доручення (а.с.155-158).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 13 грудня 2007 року між ТОВ "Ей Бі Україна" та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу частки, за яким продавці зобов'язалися в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві свої частки в статутному капіталі ТОВ НВП "С-НЕТ", а також надати відомості про діяльність товариства та незавершені проекти товариства та дозволи на будівництво та початок будівельних робіт / Т.1, а.с.27-47/.

Згідно преамбули договору на дату його підписання статутний капітал товариства є повністю сплачений.

Згідно п.4.3 договору право власності на частки від продавців до покупця переходить після повної оплати, передбаченої пунктом 3.1 цього договору.

Пункт 2.3 договору визначає, що частки продаються разом з усіма правами, які закріплені за ними зараз або будуть закріплені за ними після дати підписання.

Норма пункту 4.2 договору передбачає, що продавці та покупець докладуть усіх зусиль до того, щоб умови виконувались у розумні строки якомога скоріше, однак не пізніше, ніж 28 грудня 2007 року. Покупець підтверджує, що він у добровільному порядку виконає умови розділу 12 "особливі умови", що є невід'ємною частиною купівлі-продажу часток товариства.

Розділ 12 "особливі умови" угоди визначає, що покупець, у віданні якого опиняються об'єкти власності та будівництва, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, забезпечить, щоб товариство продало такі об'єкти продавцю 1, тобто позивачеві, згідно з особливими умовами, викладеними в окремому договорі, який мав бути укладений до 15 січня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір купівлі продажу частки від 13 грудня 2007 року укладався позивачем вже після його виходу із складу учасників ТОВ НВП "С -НЕТ" та посилався на пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача, оскільки майно ТОВ НВП "С-НЕТ" було відчужено на користь сторонньої особи.

Проте колегія суддів не може визнати такі висновки обґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до норми ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ч.3 ст.29 вказаного Закону у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації є датою державної реєстрації.

Таким чином, на момент укладення спірного договору ОСОБА_3 мав статус учасника товариства.

При цьому предметом позову ОСОБА_3 було визнання правочину нікчемним та застосування правових наслідків, що цим обумовлені, відповідно вимоги заявлено до контрагента за таким правочином, а, отже, відповідача визначено вірно.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Колегія суддів не може погодитися із висновком районного суду про те, що ОСОБА_3 не мав права на пред'явлення позову без відповідного погодження решти колишніх учасників товариства.

Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) , за змістом якого, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Разом із тим, відповідно до п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом.

Згідно ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Главою 54 розділу III ЦК України (435-15) визначаються загальні положення про купівлю-продаж. Статтею 657 Кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, ЦК України (435-15) не передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі товариства. Проте необхідність його нотаріального посвідчення може бути встановлена іншими законами або домовленістю сторін.

Однак, відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Таким чином, законом про реєстрацію встановлено вимогу щодо подання державному реєстратору, зокрема, оригіналу договору про перехід чи передання частки в статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення.

Отже, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, у разі укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, державному реєстратору додатково до переліку документів, визначених частиною першою статті 29 Закону про реєстрацію, необхідно подавати нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання.

Окрім того, умова договору про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна обумовлювала необхідність дотримання нотаріально посвідченої форми договору купівлі-продажу частки.

З урахуванням наведених норм, зважаючи на те, що сторонами не було дотримано належної форми правочину, а також, що деякі умови договору не було у майбутньому виконано покупцем, цивільні права ОСОБА_3 слід визнати порушеними.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статей 261, 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на зміст наведених статей їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Тому, встановивши при розгляді справи, що у позивача немає суб'єктивного права або законного інтересу, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалося, суд першої інстанції повинен був відмовити у позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Однак місцевий суд цього не врахував та відмовив у задоволенні позовних вимог фактично з обох підстав - як по суті, за безпідставністю матеріально-правової вимоги, так і за пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів, встановивши, що мало місце порушення цивільного права позивача, приходить до висновку, що, оскільки представником відповідача неодноразово, до винесення судового рішення, заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності, у позові необхідно відмовити саме з цієї підстави.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право доступу до суду, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка разом з практикою Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини застосовується при розгляді справ (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд упродовж розумного строку його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У цьому контексті умови використання засобів правового захисту визначають обов'язок зацікавленої сторони дотримуватися передбачених законом строків оскарження, що є засобом дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Як зазначено вище, за нормою частини 3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що виконання правочину почалося із державної реєстрації змін до установчих документів-Статуту Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю).

Таку реєстрацію в частині зміни учасників Товариства було проведено 29 січня 2008 року, що підтверджується записом №6 у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т.2, а.с.37 на звороті).

А 01 лютого 2008 року було зареєстровано нову редакцію Статуту Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ" (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), затверджену рішенням зборів Учасників даного Товариства (протокол №5 від 16 січня 2008 року) (а.с.17-28).

Відповідно до п.4.1 нової редакції Статуту Учасниками Товариства є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей БІ Україна" та громадянин Німеччини пан ОСОБА_11.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину у даному випадку починається з 29 січня 2008 року, а з урахуванням того, що договір купівлі-продажу об'єктів власності та будівництва, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, мав бути укладений до 15 січня 2008 року, однак цього не було зроблено, колегія суддів вважає, що на момент державної реєстрації змін до установчих документів-Статуту Науково-виробничого підприємства "С-НЕТ"- позивачеві було відомо про порушення його права, за захистом якого він міг звернутися протягом строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності належить обчислювати з 29 квітня 2009 року, коли відбувся продаж корпоративних прав ТОВ НВП "С-НЕТ", колегія суддів оцінює критично.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити частково.

рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 грудня 2012 року, - скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей БІ Україна", - відмовити, за пропуском строку позовної давності.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.