ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2018 року
Київ
справа №154/3220/16
адміністративне провадження №К/9901/45778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради (далі - Управління) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (суддя Кушнерик М.П.) у справі № 154/3220/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Володимир-Волинського міський суд Волинської області постановою від 12 грудня 2016 року позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 січня 2017 року апеляційну скаргу Управління через несплату судового збору залишив без руху, а ухвалою від 9 лютого 2017 року - повернув скаржнику.
21 лютого 2017 року Управління подало апеляційну скаргу (повторно) та просило поновити строк на апеляційне оскарження.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 березня 2017 року призначив розгляд заяви Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку письмового провадження на 22 березня 2017 року.
Ухвалою від 22 березня 2017 року цей суд в задоволенні заяви Управління про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив, апеляційну скаргу залишив без руху з наданням 30-денного строку на усунення її недоліків.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 травня 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління, оскільки останнє не навело інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Управління не погодилося із цим рішеннями суду апеляційної інстанції і 16 червня 2017 року подало касаційну скаргу з вимогою про його скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Указує на те, що воно двічі зверталось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, однак суд не взяв до уваги, що станом на 01 січня 2017 року у зв'язку з внесенням до Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон №3674-VI (3674-17) ) змін виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, від сплати судового збору були звільнені. Покликається і на те, що постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги одноособово суддею є порушенням норм процесуального права, оскільки згідно з наведеним у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" (v0002760-08) роз'ясненнями за змістом частини шостої статті 186 КАС апеляційні суди повинні мати на увазі, що суддя (одноособово) повертає апеляційну скаргу, подану після закінчення строку на її подання, якщо відсутня заява про поновлення такого строку. У разі подання зазначеної заяви вона вирішується колегією у складі трьох суддів суду апеляційної інстанції, і за результатами цього розгляду ухвалюється рішення про задоволення заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги або про відмову в задоволенні такої заяви та про залишення апеляційної скарги без розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Аналогічна норма міститься у статті 121 КАС, у чинній на сьогоднішній день редакції.
Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку касаційного оскарження в конкретній справі залежить від вказаних у клопотанні причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Обставини, які скаржник вважає поважними і такими, що перешкодили здійснити процесуальне право на апеляційне оскарження, підлягають оцінці щодо їхньої справжності, об'єктивності, часу виникнення й обізнаності з ними сторони, того, наскільки вони завадили чи могли перешкодити своєчасно подати скаргу. І залежно від змісту та обсягу цих обставин суд визначає, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, повертаючи первинну апеляційну скаргу виходив з того, що апелянт не виконав вимоги суду про усунення недоліків скарги, а його клопотання про звільнення від сплати судового збору, аргументоване внесеними до Закону № 3674-VI (3674-17) змінами станом на 01 січня 2017 року, не може бути задоволеним, оскільки на час подання апеляційної скарги (26 грудня 2016 року) Управління не було наділене пільгами зі сплати судового збору відповідно до указаного Закону.
Таким чином із наведеного випливає, що на день подання апеляційної скарги, тобто на час вчинення відповідної процесуальної дії, Управління не підпадало під перелік платників судового збору, які за законом мають пільги на звільнення від його сплати.
Вдруге подану апеляційну скаргу суд повернув, оскільки апелянт не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, у справі, що розглядається, комплексна оцінка вказаних у клопотанні обставин не дала суду можливість за внутрішнім переконанням визнати обставини, на які покликається скаржник, непереборними чи такими, що об'єктивно не дали можливість йому своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Також слід зазначити, що на час постановлення оскарженої ухвали в чинній на той час редакції КАС не містив вимог щодо розгляду заяви про поновлення строку колегією у складі трьох суддів суду апеляційної інстанції, а частину шосту статті 186 КАС було виключено.
Варто також наголосити, що відповідно до статті 341 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу Управління слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді : Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко