0907/2-5626/2011 - 10.09.2013 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг, відшкодування завданих збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2012 року, -

в квітні 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 2007 року Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА уклало з ним договір по наданню послуг в рамках проекту Світового Банку "Удосконалення системи соціальної допомоги", за яким він зобов'язувався надавати консультаційні послуги, а департамент оплатити його послуги на підставі щомісячних звітів. На виконання умов договору ним надавались кваліфіковані послуги. У липні 2009 року договір було пролонговано, однак прийняті на себе зобов'язання по оплаті наданих ним послуг відповідач не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість за період з 01 вересня 2009 року по 30 квітня 2010 року. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на його користь 49 196 грн. в рахунок оплати за надані послуги та понесені витрати на виконання послуг, 19 331 грн. на відшкодування збитків, завданих унаслідок невиконання договору та 25 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2012 року співвідповідачами у справі залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_3

Рішенням Івано-Франківської міського суду від 30 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом в основу рішення взято не зміст договору і додатку "А", який складає його невід'ємну частину, а невірно витлумачені звітні зобов'язання консультанта із додатку "В", який не є невід'ємною частиною договору № 4807-RЗ-09 від 18.04.2007 року. Він добросовісно на протязі всього періоду виконання договору готував і передавав через відповідачів для підпису та відправки щоквартальні аналітичні довідки та звіти на вимогу Міністерства праці та соціальної політики. Судом не враховано, що ним протягом квітня 2007 року - червня 2009 року надавались доброякісні послуги і звітування відбувалося по однаковій схемі, без зауважень зі сторони відповідачів. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, він продовжував надавати послуги, передбачені договором, однак відповідач перестав виконувати свої зобов'язання, не ставлячи про це його до відома і не розриваючи з ним договірних відносин, не попереджував його про розірвання договору, не робив впродовж трьох років жодного зауваження на якість послуг, постійно користувався наданими послугами. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_3 та представники департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА і ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач належним чином не виконував своїх обов'язків за договором, за умовами якого він мав надавати департаменту щомісячні звіти про виконану ним роботу та аналітичні довідки щодо процесу впровадження єдиної технології прийому громадян; подані ним звіти за період з вересня 2009 року по лютий 2010 не відповідали вимогам договору, передбачена договором інформація не була в них відображена, що є істотним порушенням умов договору, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті сум, передбачених договором. У зв'язку з чим не підлягають до задоволення і вимоги позивача про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2007 року Головне управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації, найменування якого розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА від 23.04.2012 року було змінено на департамент соціальної політики обласної державної адміністрації, (клієнт) уклало з ОСОБА_2 (консультант) договір № 4807-RЗ-09 по наданню послуг в рамках проекту Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Удосконалення системи соціальної допомоги", що фінансувався за рахунок коштів цього банку.

Відповідно до параграфу 1 цього договору консультант повинен надати послуги, визначені в додатку А "Коло повноважень і сфера послуг", та забезпечити подання звітів, зазначених у додатку В "Звітні зобов'язання консультанта" у межах часу, зазначеному в цьому додатку.

За змістом параграфу 3 D (умови оплати) вказаного договору оплата повинна бути здійснена в українських гривнях на рахунок, вказаний консультантом, не пізніше, ніж через 20 днів після прийняття клієнтом щомісячного звіту консультанта про діяльність протягом місяця, що оформлюється відповідним актом, та подання консультантом рахунку до сплати разом з копією для координатора, визначеного в параграфі 4.

Згідно параграфу 4 С (облік та рахунки) цього договору консультант повинен точно і систематично вести облік даних і рахунків стосовно послуг, які ясно визначатимуть всі рахунки до сплати та витрати. Клієнт залишає за собою право на перевірку даних консультанта, які мають відношення до сум до сплати за цим договором протягом строку його дії або будь-якого продовження та протягом трьох місяців після закінчення дії договору самостійно.

Згідно додатку В до зазначеного договору консультант має подавати поточні матеріали відповідно до інструктивних документів та запитів Мінпраці. Консультант повинен представити наступні звіти: ГУ праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА - щомісячний звіт про виконану роботу, прийняття якого з боку клієнта є підставою для оплати послуг консультанта та аналітичні довідки щодо процесу впровадження єдиної технології із зазначенням виявлених недоліків та можливих шляхів їх усунення; Мінпраці - щоквартальний звіт про виконану роботу та аналітичні довідки щодо процесу впровадження єдиної технології. Звіт має містити пропозиції щодо подальшого вдосконалення стандартної моделі місцевих управлінь в регіоні; ГУ праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА та Мінпраці - підсумковий звіт про виконану роботу та результати впровадження єдиної технології прийому громадян в регіоні. Всі матеріали, підготовлені консультантом, які подаються Мінпраці, підлягають попередньому обговоренню на засіданні регіональної робочої групи з реалізації Проекту.

Параграфом 12 встановлено, що будь-який конфлікт за цим договором, який не може бути розв'язаний сторонами, повинен бути відісланий на розгляд до суду у відповідності із законами України.

Суд першої інстанції, встановивши, що подані позивачем звіти за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року не відповідають вимогам додатку В договору № 4807-RЗ-09 від 18.04.2007 року про надання послуг, а також підпункту 4 п. 3 роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 18.05.2007 року, оскільки не містять інформацію про виконання управліннями на місцях затверджених заходів з впровадження єдиної технології прийому громадян, а також в них відсутні аналітичні довідки щодо процесу впровадження такої технології, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність зазначених порушень позивачем умов цього договору виключає оплату його послуг відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідач згідно вимог ч. 2 ст. 527 ЦК України та у відповідності з параграфом 4 С договору правомірно вимагав у позивача підтверджуючих документів про надані останнім послуги.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці відповідачем районних (міських) управлінь праці та соціального захисту населення не підтверджувались факти, які зазначались у щомісячних звітах позивача, тому відповідні акти приймання-передачі виконаних послуг, які були б підставою для оплати наданих ОСОБА_2 послуг (параграф 3 D договору) відповідачем не підписувались, а щомісячні звіти про виконану ним роботу (додаток В договору) не приймались, оскільки позивач всупереч умовам договору не підтверджував виконання своїх зобов'язань, а надані ним звіти та порядок їх подання не відповідали умовам договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами, не передбачають у випадку невиконання ними зобов'язань таких правових наслідків як відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.