Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції: Редько Г. В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого судді Редько Г.В., Суддів Романової Л.В., Моісеєнко Т.І., При секретарі Кувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третіх осіб - ОСОБА_9, Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року.

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником ? частки будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.1959 р. та власником 3/25 часток цього ж домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності, виданого Феодосійською міською Радою замість договору купівлі-продажу від 31.08.1998 року. Відповідач ОСОБА_7 є власником 73/100 часток цього домоволодіння. Третій особі ОСОБА_10 належить 3\20 часток даного домоволодіння. Відповідачі проводять самовільне будівництво будинку впритул до стіни її будівлі, чим створюють перешкоди у користуванні своєю власністю, оскільки неможливо обслуговувати та проводити поточний ремонт належного їй будинку, так як відповідно до норм ДБН необхідно відповідачам було відступити від стіни суміжного будинку 1 м, чого ними не виконано. Крім того, будівництво відповідачами двоповерхового будинку, спричиняє навантаження на грунт, її частка будинку просідає, виникли тріщини фасаду і в середині будинку, деформовані вхідні двері. Протоколом про адміністративне правопорушення від 15.06.2009 р. було встановлено, що відповідачі ведуть самовільне будівництво. Колишня власниця 13/100 часток будинку була зобов'язана знести свої будівлі, які знаходяться у зсувній зоні, як такі, що загрожують руйнуванням, та передати землю після знесення будівель у фонд вільних земель міста, чого не зробила та не виконала рішення Виконкому від 16.03.2007 р. та незаконно продала свою частку відповідачу, яка почала самовільне будівництво. Зазначає також, що сарай літ."В", належав їй та відповідачці у рівних частках, та за угодою між ними частка сараю перейшла до неї, за що вона сплатила 5000 грн., але відповідачі зруйнували сарай. Моральні страждання оцінює у 10000 грн. Просить суд зобов'язати відповідачів провести перебудову самовільної будівлі, а у разі незгоди-знести її за їхній рахунок, також просить знести залишену відповідачами частку стіни свого будинку, яка упирається у її будинок, стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду, спричинену будівництвом її будинку визначену за висновком експерта.

рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. У задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_8 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 5389 грн. 75 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. В решті частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

На вказане рішення суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт ОСОБА_6 посилається на те, що при будівництві відповідачами двоповерхового будинку в притул до її будинку, збільшилася навантаження на грунт у зв'язку з чим почала руйнуватися будівлі на її частині землі.

Крім того, відповідачі зруйнували її сарай та не відшкодували завдану їй шкоду.

Також на вказане рішення суду апеляційну скаргу подала ОСОБА_7 в якій просить рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року змінити в частині стягнення з неї на користь позивачки матеріальної та моральної шкоди.

Апелянт ОСОБА_7 посилається на те, що згідно будівельно технічної експертизи руйнування будинку ОСОБА_6 відбуваються не однозначно від їх будівництва.

Також апелянт посилається на те, що суд не звернув увагу, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 07.04.2011 року було встановлено, що будівництво її двоповерхового будинку нічиїх прав не порушило.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником 3\25 часток будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинок, виданого 30.06.1998 року та на підставі " Угоди про порядок користування жилим домоволодінням між учасниками спільної часткової власності від 1 жовтня 1987 року.(а.с.10,11-12). За вказаними документами позивач користується у будинку приміщеннями № 2-4 площею 15,4 кв.м., кухнею літ "А" та "А1", часткою сараю літ. "В", сараєм літ. "Ж", що складають 1\4 частку домоволодіння за вказаною адресою.

ОСОБА_7 є власником 13\100 часток у даному домоволодінні на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року та власником 3\5 часток зазначеного домоволодіння на підставі договору дарування від 04 жовтня 2004 року. (а.с.13, а.с.109 ( встановлено рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2009 року)).

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині зобов'язання відповідачів провести перебудову самовільного будівництва, знести частину стіни свого будинку, який розташований у притул до частини будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 не є належним відповідачем, і не порушував інтереси позивачки, а будівництво будинку відповідачем ОСОБА_7 на належній їй земельній ділянці, хоча і має невідповідності будівельним нормам, але не перешкоджає користуванню своєю власністю ОСОБА_6

Разом з тим, суд прийшов до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 5389 грн. 75 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн., оскільки причиною виникнення тріщин у частині жилого будинку літ "А", який належить позивачу, є порушення цілісності конструктивних елементів несучих стін будинку, збільшення поверхностей за рахунок пристрою антресолі і мансард у обсязі горищного простору, порушення структури грунту при розробці котловану під фундаментом стін та зміна напруженого стану існуючих будівель і споруд під впливом навантаження від новозбудованих поверхів відповідачем ОСОБА_7

З такими висновками не може повністю погодитися колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2011 року у справі за позовом Феодосійської міської ради до ОСОБА_8, за участю третьої особи ОСОБА_12 про знос самовільного будівництва, встановлено, що усі будівельні роботи відносно будинку, який розташований у притул до належної позивачу частини будинку АДРЕСА_1 проводяться з дотриманням діючих будівельних норм та правил у межах колишньої забудови, належної ОСОБА_7 (а.с.111)

Таким чином, даним рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що спірне будівництво на час ухвалення рішення ведеться у відповідності до будівельних норам та саме відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Тобто висновки суду щодо визнання ОСОБА_8 неналежним відповідачем є безпідставними, оскільки суперечать вимогам статті 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, власник (титульний володілець), за правилами даної статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном. Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Обов'язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

З матеріалів справи, зокрема з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2383 від 29.05.2013 року також встановлено, що самовільно побудована відповідачами двоповерхова будівля упритул до будинку АДРЕСА_1 не відповідає будівельним нормам, але не перешкоджає користуванню своєю власністю ОСОБА_6

Тобто, в даній частині висновки суду першої інстанції є обгрунтованими, а доводи апелянта безпідставними, оскільки відсутні докази перешкод позивачу в користуванні своєю власністю у розумінні вище зазначених норм права.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме при будівництві спірного двоповерхового будинку були завдані пошкодження будинку, який належить позивачу, і розмір відновлювальних робіт складає 5389 грн. 75 коп., що підтверджується висновком експерта № 2383 від 29.05.2013 року. (а.с.83-91).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про наявність підстав для судового захисту прав позивачки саме в цій частині, враховуючи і завдану їй моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що руйнування будинку ОСОБА_6 відбувається не однозначно від їх будівництва, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суперечать висновку, на який посилається відповідачка, в якому перерахований перелік невідповідностей будівництва, яке проводиться відповідачами, будівельним нормам і встановлений причинний зв'язок, що саме даним будівництвом причинено руйнування будинку належному позивачу.

Доводи апелянта відповідачки, яка посилається на те, що суд не звернув увагу, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 07.04.2011 року було встановлено, що будівництво її двоповерхового будинку нічиїх прав не порушило, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду саме в цій частині, оскільки на моменту ухвалення рішення будівництво не було закінчено і продовжувалось до часу ухвалення даного рішення.

Доводи апелянта позивачки про те, що відповідачами був зруйнований належний їй сарай, є неспроможними, оскільки доказів, що саме відповідачі зруйнували зазначений сарай літ "В" матеріли справи не містять, а також вказаний факт підтверджений рішеннями судів, які набрали законної сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 5389 грн. 75 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. та стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судового збору по 50 грн., у відшкодування за проведення експертизи по 1029 грн. 84 коп., а також на користь держави судовий збір по 164 грн. 60 коп. з кожного.

рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України).

Вимоги до змісту рішення суду встановлені ст. 215 ЦПК України, відповідно до п. 3 ч. 1 якої в мотивувальній частині зазначається мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Однак, судом першої інстанції вищенаведені норми закону повністю не виконані та не наведено мотивів, з яких він зобов'язав одного відповідача відшкодувати завдані позивачу збитки та чому було не враховано в цій частині рішення суду від 07 квітня 2011 року, яке набрало законної сили.

В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням вимог чинного законодавства та скасуванню або зміні не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6. щодо порушення її прав як власника домоволодіння є необґрунтованими, тому не беруться колегією суддів до уваги.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_8 та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 5389 грн. 75 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн. скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, який у задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_8 відмовити з інших підстав.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відшкодування матеріальної шкоди 5389 грн. 75 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судового збору по 50 грн., у відшкодування за проведення експертизи по 1029 грн. 84 коп., а також на користь держави судовий збір по 164 грн. 60 коп. з кожного.

В решті рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2013 року залишити без мін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.