712/5878/13ц Про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 21.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Токмакова Олександра Семеновича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Позивач ОСОБА_8 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на виконання наказу Міністра оборони України № 293 від 28 квітня 2012 року між ним та відповідачем укладено контракт з керівником Державного підприємства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" від 28 квітня 2012 року. Він приступив до виконання обов'язків директора з 11 травня 2012 року.

Наказом Міністра оборони України № 14-ДП від 18 квітня 2013 року з ним достроково розірвано із 18 квітня 2013 року контракт укладений 28 квітня 2012 року (додаток до наказу Міністра оборони України від 28 квітня 2012 року № 239) та звільнено з зазначеної посади за невиконання умов контракту (згідно з пунктом 8 ст. 36 КЗпП України та пункту 5.3 розділу 5 контракту).

З 16 квітня 2013 року він перебував на лікуванні, а тому на день видання наказу мав тимчасову непрацездатність.

18 квітня 2013 року його було повідомлено усно про звільнення. Крім того, до ДП Міноборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" було направлено факсом наказ про звільнення, про що також його було повідомлено усно.

Підставою для видання наказу стало подання директора Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України № 249/6/1997 від 12 квітня 2013 року, звіт про проведення фінансового аудиту окремих питань фінансово - господарської діяльності ДП Міноборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. № 234/40/42 від 28 березня 2013 року.

Вважає звільнення незаконним, оскільки умов контракту ним порушено не було.

Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністра оборони України № 14 - ДП від 18 квітня 2013 року "Про звільнення керівника державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова". Поновити його на посаді директора державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середньомісячного заробітку допустити до негайного виконання.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2013 року позов ОСОБА_8 задоволено.

Вирішено визнати незаконним та скасувати наказ Міністра оборони України № 14 - ДП від 18 квітня 2013 року "Про звільнення керівника державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова".

Поновлено ОСОБА_8 на посаді директора державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова".

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства Оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на користь ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6010, 20 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Міністерства оборони України - Токмаков Олександр Семенович оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи під час ухвалення рішення та невідповідність висновків суду обставинам справи, апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для звільнення за порушення умов контракту не доведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністра Оборони України № 293 від 28 квітня 2012 року позивач ОСОБА_8 був призначений на посаду директора ДП Міноборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" з дня, визначеного у контракті.

28 квітня 2012 року укладено контракт між Міністерством Оборони України та ОСОБА_8, за умовами якого останній наймається на посаду директора ДП Міноборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" на термін з 28 квітня 2012 року до 28 квітня 2017 року.

В подальшому, наказом Міністра Оборони України від 18 квітня 2013 року позивач звільнений із займаної посади за невиконання умов контракту згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України та п. 5.3 розділу 5 контракту.

Підставою для розірвання контракту стали - подання директора Військово - медичного департаменту Міністерства Оборони України № 249/6/1997 від 12 квітня 2013 року та - звіт про проведення фінансового аудиту окремих питань фінансово - господарської діяльності ДП Міноборони України "Лакський центральний військовий клінічний санаторій ім.. М.І. Пирогова" за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 № 234/40/42 від 28 березня 2013 року.

Так, проведеним аудиторським дослідженням встановлено, що підприємство здійснювало прибуткову фінансово-господарську діяльність. Відповідно до фінансового плану на 2012 рік підприємству було заплановано отримати чистий прибуток в сумі 3642 тис. грн. Фактично за результатами фінансово-господарської діяльності у 2012 році підприємством отримано чистого прибутку у сумі 17226 тис. грн. Чистий прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності 2011 року склав 17164 тис. грн. Фінансовий план за доходами за 2012 рік виконаний на 84, 9 %, фактичні доходи склали 130958 тис. грн., а за планом мали становити 155105 тис. грн. Тобто невиконання фінансового плану по доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склала 24147 тис. грн. Основною причиною, яка вплинула на недовиконання планових показників була недостатня завантаженість підприємства громадянами, які проходили курс лікування (відпочивали) . Завантаженість підприємства у 2012 році становила 86, 14 %. Шляхом реалізації санаторно-курортних путівок за цінами, які не відповідали комерційним, підприємство втратило можливість додатково отримати коштів у сумі 3141868, 84 грн., що призвело до невиконання фінансового плану за доходами, та встановлено неефективного використання коштів у сумі 36442, 05 грн. Загальна сума завищення вартості будівельно - ремонтних робіт на об'єктах підприємства, яка підлягала відшкодуванню за рахунок підрядних організацій, склала 34 665 грн. (відшкодовано під час проведення аудиту).

Згідно з п.5.3 розділу 5 контракту керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний за ініціативою Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема: у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом; у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства України чи обов'язків, передбачених контрактом, що призвело до значних негативних наслідків для підприємства (понесено збитки, виплачено штрафи, тощо) і ін.

Відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України передбачена така підстава припинення трудового договору, як обставини, зазначені в контракті.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Укладення контракту з керівником державного підприємства передбачено Законом України від 17 вересня 2008 року N 514-VI (514-17) "Про управління об'єктами державної власності".

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору при укладенні контракту, законом надано право сторонам самим установлювати їх права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені у наказі про звільнення підстави, а саме: невиконання умов контракту, які на думку відповідача, підтверджуються звітом фінансового аудиту не можуть бути підставою для припинення з позивачем контракту відповідно до п. 5.3 розділу 5 контракту, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вчинено дії на підвищення прибутку підприємства (винесення наказу про збільшення кількості ліжко - місць у санаторії), також відповідно до змісту доповідної записки на ім'я керівника Міністерства Оборони України від 11 березня 2013 року встановлено порушення у фінансово-господарській діяльності, які не призвели до збитків (а.с. 136). Окрім того, у висновках самого звіту фінансово-господарської діяльності санаторію вказано, що підприємство здійснювало прибуткову фінансово-господарську діяльність.

Слід також зауважити, що ні в поданні директора Військово-медичного департаменту Міністерства Оборони України № 249/6/1997 від 12 квітня 2013 року (а.с.138), ні в наказі про звільнення (а.с.104) не вказана конкретна підстава звільнення, яка б відповідала п.5.3 розділу 5 Контракту.

Так, пунктом 8 статті 36 КЗпП України, на який є посилання в поданні та в наказі, передбачено підстави припинення трудового договору - підстави, передбачені контрактом.

Пункт 5.3 розділу 5 Контракту містить перелік підстав, з яких керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний за ініціативою Органу управління майном.

Разом з тим, в наказі про звільнення зазначена підстава: "за невиконання умов контракту".

Крім того, така підстава, як "призначення на посаду директора державного підприємства з порушенням вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників", на яку вказує апелянт у скарзі і по якій керівник може бути звільнений з посади, пунктом 5.3 розд.5 Контракту також не передбачена і вона не була підставою для звільнення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими, були предметом розгляду в суді першої інстанції та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Крім цього, апелянтом при подачі апеляційної скарги не було доплачено судовий збір. Пільги по звільненню від оплати вказаних витрат не передбачені.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року установлено розмір мінімальної заробітної плати - 1147 грн.

Апелянтом було сплачено судовий збір в розмірі 57, 35 грн., таким чином колегія суддів вважає за необхідне стягнути з апелянта не доплачений судовий збір в розмірі 57, 35 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Токмакова Олександра Семеновича відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.