Головуючий у 1 інстанції Назарцева В.О.

Категорія 45 Доповідач Солодовник О.Ф.

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Солодовник О.Ф., суддів Дундар І.О., Азевича В.Б.,

при секретарі Пасічній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Варна", товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроіцький завод "Буддеталь", ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про встановлення факту сумісного проживання, визнання права власності на ? частину квартири, про виділення у спільному майні ? частини корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Варна", ? частини корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроіцький завод "Буддеталь",

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який неодноразово уточнювала, і остаточно просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_12 без реєстрації шлюбу протягом 2002 року - ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 і виділити їй 1\2 частку корпоративного права ОСОБА_12 у товаристві з обмеженою відповідальністю "Варна" та 1\2 частку - у товаристві з обмеженою відповідальністю "Новотроїцький завод "Буддеталь". Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 25 грудня 1987 року по 16 жовтня 1997 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, а протягом 2002 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала з останнім однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час шлюбу та проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ними набуте нерухоме майно і корпоративні права у товаристві з обмеженою відповідальністю "Варна" та у товаристві з обмеженою відповідальністю "Новотроїцький завод "Буддеталь", що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер, за життя останнього згоди про спосіб поділу спільного майна не досягнуто.

рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2011 року позов задоволено: встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_13 протягом 2002 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1; виділено ОСОБА_1 1\2 частку корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Варна", що становить 34 %; виділено ОСОБА_1 1\2 частку корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроїцький завод "Буддеталь", що становить 41,5 %.

В апеляційній скарзі ОСОБА_14 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права, судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

рішенням Апеляційного суду Донецької області від 03 лютого 2012 року рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2012 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; рішення Апеляційного суду Донецької області від03 лютого 2012 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна подружжя скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального закону, просили рішення суду залишити без змін.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1, її представника ОСОБА_15, представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_16, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_12 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1987 року (том 1 а.с.8). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 помер(том 1 а.с.9).

Апеляційним судом встановлено наступне.

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються КпШС України (2006-07) .

рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 12 вересня 1997 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбні відносини сторонами припинені біля двох років назад (том 1 а.с.8). ОСОБА_12 на праві власності у відповідності зі свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) № 15190 від 27 липня 1994 року належала квартира АДРЕСА_3 (том 8 а.с.67), яку він згідно з договором міни 04 серпня 1994 року обміняв на квартиру АДРЕСА_4 (том 8 а.с.67), яку він також на підставі договору міни 20 травня 1995 року обміняв на квартиру АДРЕСА_1 (том 6 а.с.36). 29 грудня 1995 року зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю "Варна", частка ОСОБА_12 у статутному капіталі складала 51 % а з 04 кквітня 2004 року - 68 % (том 1 а.с.49-66).27 червня 2003 року зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю "Новотроіцький завод "Буддеталь" (том 6 а.с.275-278, том 8 а.с.13).

Згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння користування і розпорядженням цим майном.

Відповідно з ч. 1 ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.

Норма ч. 5 ст. 61 СК України, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цією нормою, не підлягає застосуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 не може бути визнана спільним майном подружжя, тому що вона отримана ОСОБА_12 у власність в результаті міни квартириа АДРЕСА_3, яка належала особисто йому на праві власності (том 8 а.с.67), яку він згідно з договором міни 04 серпня 1994 року обміняв на квартиру АДРЕСА_4 (том 8 а.с.67), яку він також на підставі договору міни 20 травня 1995 року обміняв на спірну квартиру АДРЕСА_1 (том 6 а.с.36).

Таким чином у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 29 КпШС України поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги про виділення ОСОБА_1 1\2 частки корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Варна та 1\2 частки корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроїцький завод "Буддеталь" суд не врахував наступне.

На підставі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" визначено перелік видів внесків (вкладів) учасників та засновників господарського товариства, одним З яких, між іншим, є грошові кошти. Внесок, оцінений у карбованцях, становить частку учасника у статутному фонді.

Отже, зазначені правові норми дають підстави для висновку про те, що внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна останнього, включаються до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стають власністю товариства, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративного права, яке включає в себе право: управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; участь у розподілу прибутку товариства та одержання відповідної його частки, а також грошових коштів у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства; при виході, зокрема, з товариства з обмеженою відповідальністю - на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. Особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Крім того, відповідно з ч. 2 ст. 28 КпШС України суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 12 вересня 1997 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбні відносини сторонами припинені біля двох років назад (том 1 а.с.8).

згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином товариство з обмеженою відповідальністю "Варна", зареєстроване 29 грудня 1995 року, тобто під час роздільного проживання подружжя при фактичному припиненні шлюбу(том 1 а.с.49-66), а товариство з обмеженою відповідальністю "Новотроіцький завод "Буддеталь" зареєстроване 27 червня 2003 року, тобто після розірвання шлюбу ОСОБА_1 (том 6 а.с.275-278, том 8 а.с.13).

На підставі вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині поділу спільного майна подружжя неповне з'ясовано обставини, що мають значення для справи; допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303- 316 ЦПК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2011 року в частині поділу спільного майна подружжя скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Варна", товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроіцький завод "Буддеталь", ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, про виділення у спільному майні ? частини корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Варна", ? частини корпоративного права у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Новотроіцький завод "Буддеталь" відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.