Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Спецсплав" 47952грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості.

Позовні вимоги обґрунтовано складеними актами, що підтверджують невідповідність поставленої продукції технічним вимогам, в зв'язку з чим неякісну продукцію було повернуто представнику відповідача, умовами укладеного сторонами договору та положеннями статей 526, 610, 611 Цивільного Кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського Кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що документи, надані позивачем у підтвердження неналежної якості поставленої продукції, не є належними та допустимими доказами, а такими доказами можуть бути дані незалежної контрольної організації; складений акт прийомки не містить даних про джерело визначення якості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2008р.(суддя Панна С.П.) у позові відмовлено; судове рішення вмотивовано невідповідністю наданих позивачем у якості доказів документів приписам статті 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме їх неналежністю; відбір зразків для проведення аналізу якості продукції проводився з порушенням порядку, встановленого ГОСТ 24991.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2008р.( судді: Голяшкін О.В. - головуючий, судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності вимогам законодавства; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить судові рішення у даній справі скасувати з мотивів порушення судами норм матеріального права та процесуального права, а саме не враховано приписи статей 610 та 611 Цивільного кодексу України щодо наслідків порушення зобовязання, судами порушено вимогу статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо об'єктивного підходу до оцінки та дослідження доказів у справі, оскільки не враховано факту визнання допущеного порушення самим відповідачем, що забрав неякісну продукцію та здійснив її заміну.

Сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні; відповідачем не надано відзив по суті касаційних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.01.2007р. позивач (покупець) та відповідач (постачальник) уклали договір поставки № 0161-44, згідно умов якого відповідач прийняв на себе зобовязання поставити, а позивач –прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору; загальна вартість продукції за договором становила 24249грн. (з ПДВ). Кількість та номенклатура продукції визначаються у специфікаціях до договору, кожна з яких є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору якість продукції повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, та підтверджуватися сертифікатами якості виробника або технічним паспортом.

Умовами договору узгоджено, що приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця згідно з Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7. Покупець залишає за собою право перевірити якість продукції зі залученням представників незалежної контрольної організації після одержання матеріалу на комбінат. Сертифікат аналізу, виданий таким сюрвейером після відбору проб на комбінаті вважається кінцевим для обох сторін.

Відповідно до умов договору від 19.01.2007р. та додаткової угоди до нього від 02.07.2007р. № 2 відповідач зобов'язався поставити позивачу модифікатор комплексний кремній-магній-кальцієвий марки ФСМг2К10Ти5 з масовою долею титану від 4,0% до 7,0%.

Судами встановлено, що автомобілями № 177-92 АА та № 273-06 АА за накладною № 0000000092 від 03.07.2007р. відповідач здійснив позивачу поставку модифікатору комплексного марки ФСМг2К10Ти5 у кількості 14,8т.

10.07.2007р. комісією позивача було складено акт № 178 про невідповідність за даними вхідного контролю одержаного модифікатора комплексного вимогам ТТ 232-54-2006 за вмістом титану: 0,8-1,2% (згідно ТТ –4,0-7,0%); з огляду на що він підлягає забракуванню.

Перевіряючи надані позивачем докази у підтвердження неякісності продукції на предмет їх належності та допустимості, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до узгоджених сторонами специфікацій та технічних вимог правила прийомки продукції мають відповідати ГОСТ 23310 та ГОСТ 24991; відповідно до вказаних вимог та розміру одиниць поставленої продукції, що складають 5-50мм, мінімальна маса точечної проби на відборі проб має складати 3,0кг; натомість у акті від 04.07.2007р. позивачем здійснено відбір проб здійснено по 0,3кг кожна, що призводить до недостовірного визначення хімічного складу модифікатора.

Також суди вказали, що акт від 10.07.2007р. № 178 складено лабораторією, яка є структурним підрозділом позивача, за не надання доказів відсутності відповідних галузевих інспекцій, як це передбачено пунктом 20 Інструкції П-7; також не надано доказів компетентності у питаннях хімічного аналізу та якості модифікатора представника громадськості, що приймав участь у прийомці –слюсаря механічно-збірного цеху Шинкаренка Д.Ю.

Тобто, за висновками господарських судів попередніх інстанцій при прийнятті продукції за якістю допущено порушення вимог Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7, обов'язковість застосування якої передбачено умовами договору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони покликаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вказали на те, що належність та допустимість доказів, які підтверджують неналежну якість продукції, визначається Інструкцією П-7, відповідними ГОСТами та технічними вимогами; сам по собі факт заміни відповідачем поставленої продукції на вимогу позивача не є належним засобом доказування неякісності здійсненої поставки.

Посилання скаржника на помилки при складанні актів відбору проб не може бути прийнято до уваги, оскільки його доводи нічим не підтверджуються, а переоцінка обставин, належно встановлених судами попередніх інстанцій, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України спростовуються змістом судових рішень, в яких досліджено та надано правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи; розглянуто та аргументовано відхилено доводи позивача (в тому числі і ті, на ігнорування яких скаржник посилається у касаційній скарзі); судові рішення прийнято з врахуванням принципів належності та допустимості доказів.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували умови договору, його правові наслідки та зміст зобов’язальних відносин сторін; врахували положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України; таким чином їх висновок за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законним та обґрунтованим.

Як наслідок, прийняті господарськими судами рішення та постанова відповідають положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року у справі № 14/150-08 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2008р. залишити без змін.