2/1210/11958/2012 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 06.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 19 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У грудні 2012 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 29 січня 2007 року в сумі 8 852 грн. 20 коп. та судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп.

Оскаржуваним рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 19 червня 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором станом на 31 жовтня 2012 року в сумі 8 852 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ "Приватбанк" у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому суд не звернув уваги на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, який має бути застосований до спірних правовідносин.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2006 року відповідач написав заяву до Луганської філії ПАТ КБ "Приватбанк" про прийняття його на роботу, видачу зарплатної картки та кредитної картки з мінімальним встановленим кредитним лімітом. В заяві містяться відомості про ознайомлення та згоду ОСОБА_2 з умовами надання банківських послуг. Крім того, відповідачем була подана окрема заява про видачу кредитної картки з кредитним лімітом 250 грн. У цій заяві також містяться відмітки про ознайомлення та згоду відповідача з умовами, на яких здійснюється кредитування, та особистий підпис відповідача про отримання кредитної картки (а. с. 8).

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 добровільно уклав з банком договір на відкриття кредитної лінії на платіжну картку, який є договором приєднання на умовах, встановлених Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови).

Так, відповідно до п. 3.2 Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає банку право встановлювати кредитний ліміт та змінювати його в будь-який час (зменшувати або збільшувати).

Пунктом 3.3 Умов встановлено, що підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п. 5.3 Умов банк має право проводити зміни розміру кредитного ліміту на платіжну картку в односторонньому порядку, за власним рішенням та без попереднього повідомлення клієнта.

Із виписки про рух коштів на кредитній картці відповідача (а. с. 38-51) вбачається, що 29 січня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредитний ліміт у розмірі 250 грн.; 13 квітня 2007 року кредитний ліміт був збільшений до 3 400 грн. (11 липня 2007 року відповідачем було здійснено погашення кредиту в розмірі 3 462 грн. 79 коп.); 21 травня 2008 року кредитний ліміт був зменшений до 2 900 грн.

Із зазначених підстав суд дійшов висновку, що збільшення банком кредитного ліміту в односторонньому порядку було здійснено відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, на яких проводилось кредитування, а тому вони не можуть розцінюватись як порушення банком умов договору, який був укладений між сторонами по справі. При цьому суд враховував, що сплата відповідачем кредиту в сумі 3 462 грн. 79 коп. спростовує його твердження про те, що він не знав про збільшення кредитного ліміту.

Відповідно до п. 9.5 Умов картковий рахунок може бути закритий на підставі заяви держателя картки або банк має право закрити картковий рахунок за власною ініціативою.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "Приватбанк", суд виходив з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, які відповідачем не були виконані, і що до спірних правовідносин неможливо застосувати строк позовної давності, оскільки договір між сторонами на момент ухвалення рішення був укладеним на невизначений термін і був діючим, так як письмова заява про закриття рахунку відповідачем до банку не подавалась. Разом із цим, суд виходив з того, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг банк в односторонньому порядку мав право змінювати суму кредитного ліміту і це не є порушенням умов договору. При цьому суд враховував і те, що відповідач користувався кредитом у розмірі 3 400 грн. і ним не ставилась під сумнів правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи те, що висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.