703/4977/2012 Про визнання правочинів позики недійсними та зобов'язання повернути кошти - 26.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Ятес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятесс" і Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укркомстрах"" про визнання правочинів недійсними та зобов'язання повернути кошти, за апеляційною скаргою ТОВ "Ятесс" на заочне рішення Виноградівського районного суду від 24 грудня 2012 р., -

ОСОБА_1 26.11.2012 р. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи наступним. Позивач, зреагувавши на рекламу із пропозицією позики грошей, уклав 09.11.2012 р. із ПП "Ятес" (Підприємство) договір № 012797, метою якого було отримання позики на купівлю будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт. Позивач розраховував отримати безвідсоткову позику у розмірі 50000,00 грн. протягом 10 днів з моменту підписання договору, для чого повинен був виконати певні умови, а саме: сплатити Підприємству 1750,00 грн. та застрахуватися від нещасного випадку. Представник Підприємства роз'яснив позивачу, що у випадку неотримання позики йому буде повернуто початковий внесок. Утім, сплативши внесок та застрахувавшись, позивач у зазначені 10 днів позику не отримав, на що від представника ТОВ "Ятесс" (Товариство) отримав відповідь про відсутність коштів для надання позики та, водночас, пропозицію сплачувати щомісячні платежі щоб гарантовано отримати обіцяну позику.

Позивач зазначав, що договори були 09.11.2012 р. укладені під впливом обману, внаслідок одержання від контрагента неповної, нечіткої та неправдивої інформації щодо дійсної природи правочинів, що має ознаки нечесної підприємницької практики, забороненої законом. Так, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) ( Закон № 1023-XII (1023-12) ) заборонено будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача, передбачає створення пірамідальних фінансових схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Між тим, за договором № 012797 позивач доручав, а Підприємство брало на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності "Ренесанс", а також оформити договір між позивачем і ТОВ "Ятесс". За умовами договору із ПП "Ятес", укладання договору про надання позики із ТОВ "Ятесс" було фактично можливим лише після виконання позивачем умов першого договору щодо оплати 1750,00 грн. Ця умова договору є несправедливою щодо споживача, оскільки сплата коштів на користь ПП "Ятес" фактично не пов'язувалася із реальним виконанням цим відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених указаною оплатою.

На виконання умов договору, укладеного із ПП "Ятес", позивач 09.11.2012 р. уклав із ТОВ "Ятесс" договір із таким самим номером - 012797. За цим договором Товариство зобов'язалося від імені та за рахунок позивача (Учасника) вчинити дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до договору, на умовах діяльності програми "Ренесанс", що міститься у додатку № 2 до договору, зокрема, організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників. Учасник зобов'язався: сплатити вступний платіж у день підписання договору; не пізніше 15-го числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає в себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику, та платіж за юридичний супровід за програмою "Ренесанс"; укласти на користь вигодонабувача Товариства договори особистого страхування із страховою компанією на умовах, визначених у додатку № 2. Безвідсоткова позика та строки розрахунків зазначаються у додатках до договору.

На виконання умов договору із ТОВ "Ятесс", позивач уклав на його користь як вигодонабувача із ТДВ СК "Укркомстрах" (Страхова компанія) 09.11.2012 р. договір № 15010/12 добровільного страхування від нещасних випадків та вніс цього ж дня страховий платіж у сумі 250,00 грн.

Таким чином, позивач здійснив платежі Підприємству та Страховій компанії, оплатив послуги, виконав вимогу щодо страхування, але очікувану позику не отримав. ПП "Ятес", ТОВ "Ятесс" і ТДВ СК "Укркомстрах" використовуючи нечесну підприємницьку практику, що вводить в оману, з метою спонукання позивача до укладення договорів на невигідних умовах, маючи лише намір залучити у власних інтересах кошти позивача, збагатилися на загальну суму 2000,00 грн. Фактично Товариство не надає позик, не витрачає власних коштів, а формує групу клієнтів системи, які, у свою чергу, формують фінансовий фонд групи, за рахунок саме якого і можуть надаватися кошти.

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) ( Закон № 2664-III (2664-14) ), діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, діяльність що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, є фінансовими послугами, що може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Посилаючись на ці обставини, вказуючи на порушення його волевиявлення та прав як споживача недобросовісними діями відповідачів, застосуванням нечесної підприємницької практики, на істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін у договорах, уведення в оману щодо природи правочинів та їх істотних умов, на вчинення правочинів Підприємством і Товариством із порушенням вимог закону, за відсутності відповідної ліцензії, виходячи з положень ст.ст. 10, 18, 19, 21 Закону № 1023-XII, ст.ст. 1, 4, 34 Закону № 2664-III, ст.ст. 215, 216, 227, 229 ЦК України та зменшивши позовні вимоги, позивач остаточно просив визнати недійсними укладені ним із ПП "Ятес" договір від 09.11.2012 р. № 012797 та із ТОВ "Ятесс" договір від 09.11.2012 р. № 012797, а також укладений із ТДВ СК "Укркомстрах" договір добровільного страхування від нещасних випадків від 09.11.2012 р. № 15010/12.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 24.12.2012 р. змінений позов задоволено: визнано недійсними укладені ОСОБА_1 з ПП "Ятес" договір від 09.11.2012 р. № 012797 та із ТОВ "Ятесс" договір від 09.11.2012 р. № 012797, а також укладений позивачем із ТДВ СК "Укркомстрах" договір добровільного страхування від нещасних випадків від 09.11.2012 р. № 15010/12; стягнуто з ПП "Ятес" і ТОВ "Ятесс" 214,60 грн. судового збору в дохід держави. Ухвалою цього ж суду від 01.03.2013 р. заяву ТОВ "Ятесс" про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

ТОВ "Ятесс" оскаржило рішення суду, зазначає, що воно ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки сторонами був укладений договір, який містить елементи різних договорів і не суперечить закону, сторони здійснили вільне волевиявлення. Крім того, Товариство вправі надавати кошти в безвідсоткову позику без ліцензії на здійснення фінансової діяльності, а укладений договір не порушує прав споживача, не відноситься до пірамідальних схем, щодо нього відсутні обставини помилки споживача чи уведення його в оману. Просить рішення скасувати, у позові до ПП "Ятес", ТОВ "Ятесс" і ТДВ СК "Укркомстрах" - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачі ПП "Ятес" і ТДВ СК "Укркомстрах" заочне рішення суду не оскаржують, у письмових запереченнях на апеляцію позивач вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо відповідача ТОВ "Ятесс" та бере до уваги відповідні пов'язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції.

Встановлено, що 09.11.2012 р. ОСОБА_1 (Замовник) уклав із ПП "Ятес" (Виконавцем) договір № 012797 (а.с. 13), предметом якого було доручення Замовником і, відповідно, прийняття на себе Виконавцем обов'язку за обумовлену плату (п. 1.1.) надати інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності "Ренесанс" (п. 1.1.1.); оформити договір № 012797 від 09.11.2012 р. та додатки до нього між замовником та ТОВ "Ятесс" з дотриманням вимог чинного законодавства (п.п. 1.1.2.). Вартість наданих послуг Виконавця була сторонами погоджена в розмірі 1750,00 грн. (п. 2.1.), ці кошти відповідно до п. 3.1.1. договору були 09.11.2012 р. сплачені позивачем на рахунок ПП "Ятес", однак, із призначенням платежу як "оплата вступного платежу згідно договору № 012797 від 09.11.2012 р. від ОСОБА_1." (а.с. 14).

09.11.2012 р. ОСОБА_1 (Учасник) уклав із ТОВ "Ятесс" (Товариством) договір № 012797 із додатками № 1 (вихідні дані та визначення суми позики у 50000,00 грн., вступного платежу у 1750,00 грн. і щомісячного загального платежу розміром 487,78 грн.) та № 2 (умови Програми "Ренесанс") (а.с. 9-12).

За умовами договору:

"Товариство за згодою Учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики… на умовах діяльності Програми "Ренесанс"…, у т.ч.: забезпечити обслуговування Учасника за умовами договору; повідомити Учаснику Програми про реєстрацію договору; організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами…" (п. 1.1.);

Учасник доручив Товариству використовувати суми платежів для формування Фонду Учасників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Учасників Програми "Ренесанс" (п. 1.3.);

умовами договору передбачено надання Учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду Учасників (п. 1.5.);

Учасник зобов'язався, зокрема, одноразово сплатити вступний платіж у день підписання договору (п. 2.1.1.); не пізніше 15-го числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає в себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає безвідсоткову позику, та платіж за юридичний супровід за Програмою "Ренесанс" (п. 2.1.2.); після отримання рішення про надання безвідсоткової позики… укласти з Товариством відповідний договір позики (п. 2.1.4.); укласти договір особистого страхування життя, здоров'я, працездатності… на умовах, визначених у додатку № 2 із визначенням Товариства вигодонабувачем (п. 2.1.6.).

За умовами додатку № 2 до договору:

Товариство - це юридична особа, що не є банківською установою та за дорученням, в інтересах і за рахунок Учасника здійснює певні правочини, які сприяють виконанню зобов'язань, взятих сторонами (Преамбула);

Пропозиція - письмове повідомлення Учасника про намір сплатити певну кількість загальних платежів у строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання рішення про надання безвідсоткової позики (Преамбула);

Програма "Ренесанс" базується на залученні Учасників, її метою є надання безвідсоткової позики Учасникам (Преамбула, п. 1.4.);

кошти, необхідні для отримання безвідсоткової позики (Фонд Учасників) вносяться Учасником на розрахунковий рахунок Товариства (п.п. 2.3.-3.3.);

отримання рішення про надання безвідсоткової позики не звільняє Учасника від сплати чергового та наступних загальних платежів (п. 4.15.);

Товариство надає безвідсоткову позику… Учаснику, який отримав рішення про надання позики, протягом 30-ти банківських днів після того, як Учасником будуть виконані всі вимоги ст. 5 додатку № 2, а Учасник зобов'язується, зокрема, сплатити Пропозиції, підписати додаток № 3 та договір безвідсоткової позики на умовах, визначених Товариством, укласти з Товариством на визначених ним умовах договір забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, надати для оформлення договорів усі документи, які вимагатиме Товариство, нести усі витрати, пов'язані з оформленням договорів та пов'язаних з ними документів (п.п. 5.1., 5.2.).

Договором передбачено, що за порушення, невиконання або неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність за умовами договору, додатків до нього, а також у відповідності до чинного законодавства (п. 3.1. договору), а Учаснику, який отримав позику, але не вніс чергового загального платежу у встановлені строки, нараховується штраф у розмірі 10% від суми боргового зобов'язання; якщо Учасник не сплатить штрафні санкції…, Товариство має право в односторонньому порядку розірвати договір, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), звернути вимогу до поручителів (п. 9.1. додатку № 2). Негативні для Учасника у випадку неналежного виконання ним зобов'язань наслідки випливають й з інших положень договору (п. 2.4.4. договору, п.п. 1.6., 3.4., 5.4. та інші положення додатку № 2).

У той же час, договір не передбачає внесення Товариством власних коштів для забезпечення його виконання, не містить конкретних зобов'язань Товариства перед Учасником щодо строку надання позики, не встановлює визначених штрафних санкцій за невиконання Товариством своїх зобов'язань та передбачає обумовлену численними деталями складну процедуру надання позики із можливістю для Товариства маніпулювати цими деталями і договором у цілому, ускладнювати отримання позики та фактично на власний розсуд приймати одностороннє рішення щодо можливості надання позики. Договір не визначаючи чітких зобов'язань та відповідальності Товариства, водночас вказує на право Товариства в односторонньому порядку визначати умови договору позики та її забезпечення. На час укладення договору та виконання його Учасником останньому аж до моменту ймовірного укладення договору позики невідомо, на яких умовах такий договір насправді укладатиметься, його проекту або типової форми до договору не додано. При цьому, кошти Учасників знаходяться в розпорядженні Товариства, яке діє з ними на свій розсуд, а всі витрати, пов'язані із можливістю одержання позики, покладаються лише на Учасника.

Право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, містить елементи різних договорів випливає з положень ст. 6 ч.ч. 1, 2, абз. 1 ч. 3, ст.ст. 627, 628 ЦК України. Поряд із цим, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами; зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 6 ч. 3 абз. 2, ст. 203 ч. 1 ЦК України).

Договір, у якому одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, є договором доручення, правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ст. 1000 ЦК України). За змістом положень Глави 68 (Доручення) і Глави 17 (Представництво) ЦК України (435-15) , повірений, діючи на підставі договору доручення від імені довірителя, здійснює представництво останнього перед третіми особами і не вправі вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ст. 237 ч.ч. 1, 3, ст. 238 ч. 3, ст. 239 ЦК України). У даних спірних правовідносинах про комерційне представництво (ст. 243 ЦК України) не йдеться, проте, і в такому випадку комерційний представник не може діяти в інтересах одного довірителя за рахунок порушення інтересів іншого довірителя.

Зі змісту договору, укладеного ОСОБА_1 з Товариством, випливає, що одночасно Товариство є повіреним довірителя ОСОБА_1 - Товариство є тією юридичною особою, яка надає позику, а також є вигодонабувачем за договором страхування. Таким чином, мають місце недопустимі з точки зору закону дії повіреного, який діє від імені ОСОБА_1, у власних інтересах, та має місце правочин, яким передбачені саме такі дії. Крім того, зі змісту договору не можна скласти чіткого висновку про те, які саме юридичні дії, правочини від імені довірителя (Учасника) повинен вчинити повірений (Товариство), що суперечить статті 1003 ЦК України. Неможливо й визначити, що саме і які саме дії визначає зміст п. 1.1.2. предмету договору із Підприємством, яке зобов'язалося "оформити договір" із Товариством.

Договори, укладені позивачем із Підприємством і Товариством, мають одну дату й один і той самий номер. При цьому, у договорі з Підприємством 1750,00 грн. є платою за послуги, у договорі з Товариством така сама сума указана як вступний платіж. Замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ч. 1 ЦК України). Фактично ж позивач сплатив ці кошти за наданими йому реквізитами на рахунок Підприємства, але із назвою "вступний платіж", тобто, одразу ж виникли обставини, коли Підприємство отримало платіж на правовій підставі, яка договором із Підприємством не передбачена, а Товариство не отримало від Учасника на свій рахунок вступного платежу. Це вочевидь порушує права позивача, оскільки дезорієнтує його та істотно підвищує ризик невиконання контрагентами, передусім - Товариством, умов договору, закладає ґрунт для спору щодо сплати вступного платежу.

З огляду на викладене, природу правочинів, суть правовідносин, що виникли між сторонами, обсяг їх прав і обов'язків не можна визнати належно визначеними та належно доведеними до споживача у чіткій формі, що виключала б сумніви щодо обставин, які мають істотне значення, і забезпечувала б для споживача можливість вільного волевиявлення. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст. 229 ч. 1 ЦК України). Закон № 2664-III (2664-14) у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначав фінансовою послугою операцію з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (ст. 1 ч. 1 п. 5); фінансовими послугами є адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону (ст. 4 ч. 1 п.п. 11-1, 12); діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, підлягає ліцензуванню, здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії (ст. 34 ч. 1 п. 4, ч. 2). ТОВ "Ятесс", здійснюючи залучення фінансових активів від фізичних осіб та операції з такими активами, не має ліцензії, передбаченої указаним Законом. Посилання Товариства на розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 р. № 5555 (реєстрація в Мінюсті від 25.04.2006 р. за № 477/12351) необґрунтоване і необхідності одержання відповідної ліцензії не спростовує, цей підзаконний акт не надає права Товариству надавати фінансові послуги з передачі залучених у фізичних осіб коштів у позику. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ст. 227 ч. 1 ЦК України).

Договір добровільного страхування від нещасних випадків від 09.11.2012 р. № 15010/12 (а.с. 16-18) ОСОБА_1 уклав із ТДВ СК "Укркомстрах" на виконання договору, укладеного із Товариством, яке у договорі страхування зазначене вигодонабувачем (п. 5.2.). У день укладення договору страхувальник сплатив страховику страховий платіж у сумі 250,00 грн. (а.с. 19). Договір страхування є похідним від договору, укладеного з Товариством, і саме в такій якості має значення, волевиявлення страхувальника було обумовлене наявністю відповідного припису договору.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо невідповідності вимогам закону договору від 09.11.2012 р. № 012797, укладеного ОСОБА_1 із ТОВ "Ятесс", дав правильну оцінку наявним доказам у їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Суд вірно виходив з того, що у діях відповідача мають місце ознаки нечесної підприємницької практики, уведення споживача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору, мають місце порушення принципу рівності сторін договору, істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачу, несправедливі умови договору, утворення, експлуатація та сприяння розвитку пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, послуг, а відтак має місце порушення свободи волевиявлення споживача та наявні підстави для визнання правочину недійсним унаслідок невідповідності його вимогам закону (ст. 18 ч. 1, ч. 2, ч. 3 п.п. 3, 16, ч.ч. 4, 5, 6, ст. 19 ч. 1 п. 2, ч. 2 п. 3, абз. 2, ч. 3 п. 7, ч. 6, ст. 21 ч. 1 п.п. 2, 4, 5 Закону № 1023-XII, ст. 203 ч.ч. 1, 3, ст. 215 ч. 1 ЦК України).

Висновки суду відповідають обов'язковим для застосування (ст. 214 ч. 2, ст. 360-7 ч. 1 ЦПК України) правовим позиціям Верховного Суду України, висловленим станом на час ухвалення судом заочного рішення та відмови в його перегляді за заявою ТОВ "Ятесс" у Постановах від 23.05.2012 р. у справі № 6-35цс12 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Філдес Україна" про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди та від 16.01.2013 р. у справі № 6-161цс12 за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ "Філдес Україна" про захист прав споживача. Зокрема, недійсним є правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні в оману споживача шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, коли споживач сплачує не за сам товар (у даному випадку - не за послугу з надання позики), а лише за можливість одержання права на отримання позики, надання якої передбачалося за рахунок коштів інших споживачів, залучених до схеми.

За таких обставин, доводи апеляції законності та обґрунтованості судового рішення не спростовують. Апеляційний суд бере до уваги, що факти порушення волевиявлення споживача, уведення його в оману та помилки щодо природи правочину, обсягу прав і обов'язків сторін встановлені, доведені і вирішені в контексті положень Закону № 1023-XII (1023-12) , правочин визнано недійсним з відповідних підстав. Позивач наводив серед іншого й підставу для визнання правочину недійсним, що передбачена ст. 227 ЦК України, суд стосовно цього не наводив мотивації в рішенні, однак, позивач рішення суду не оскаржував, відсутність такої мотивації з огляду на задоволення позову з інших підстав прав позивача не порушує, а необхідність дати оцінку цій обставині викликана відповідними доводами апеляційної скарги, на правильність по суті та справедливість судового рішення це не впливає. Колегія суддів також констатує, що кожен із відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ст. 32 ч. 1 ЦПК України), ПП "Ятес" і ТДВ СК "Укркомстрах", розпоряджаючись своїми цивільними і процесуальними правами на власний розсуд, заочне рішення суду не оскаржили, повноважень Товариству діяти в їх інтересах - не надавали, тож апелянт ТОВ "Ятесс" не вправі був ставити вимоги про скасування рішення, ухваленого судом щодо відповідачів ПП "Ятес" і ТДВ СК "Укркомстрах", та вимагати ухвалення апеляційним судом рішення про відмову в позові до цих відповідачів.