1522/9805/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 10.07.2013 Прийняття

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В., Заїкіна А.П.,

при секретарі судового засідання Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 березня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

До Приморського районного суду м.Одеси звернувся представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 13.02.2008 року, В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 13.02.2008 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 9000.00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у відповідача станом на 30.01.2012 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 54069 гривень 13 копійок.

рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12.03.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.02.2008 року у розмірі 54 069 грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 540 грн.69 коп.

18.03.2013 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 березня 2013 року.

05.04.2013 року, після отримання апелянтом повного тексту рішення, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано доповнення до апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 березня 2013 року. В обґрунтування представник посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи. А саме представник посилався на те, що позивач не надав доказів укладання між сторонами договору кредиту, доказів отримання кредиту, доказів отримання кредитної карти, доказів направлення та отримання апелянтом вимоги. Також посилався на те, що укладання договору під час відкриття карткового рахунку є обов'язковим, але між сторонами договір не укладався, що є порушенням Інструкції "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків". Крім того банк не дотримався вимог щодо ідентифікації особи. Також посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на заяву апелянта про застосування строку позовної давності та на те, що при підписанні апелянтом листа про умови та сукупність вартість кредиту, він надав особисту згоду щодо строку кредитування 12 місяців, а ніяк не на обмежений термін.

В судовому засіданні представник відповідача - апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення представника відповідача, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що 13.02.2008 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності кредит у розмірі 9 000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. З умовами надання кредиту відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписами на договорі № б/н від 13.02.2008 року та правилами користування платіжною карткою від 13.02.2008 року ( а.с. 53, 61), на довідці про стандартні умови кредитування (а.с. 62). У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань станом на 30.01.2012 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої згідно розрахунку заборгованості становить 54069 гривень 13 копійки. На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати комісій, відсотків, пені, штрафу, інфляційних збитків, до суду не надано. Крім того. задовольняючи позов суд також виходив з того, згідно п. 9.3. Умов і правил надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою вбачається, що картрахунок відкрито на необмежений строк.

Колегія суддів не погоджується з такою оцінкою встановлених обставин справи, оцінкою зібраних по справі доказів, а також застуванням норм матеріального права виходячи з наступного.

Як вбачається з оригіналу кредитної справи, яка була витребувана судом, та приєднана до матеріалів справи (а.с. 51-62), який складається з обкладинки (1 арк. - а.с. 51), опису документів (а.с. - 52 арк.), заявці позичальника "Быстрые наличные" (2 арк. - а.с. 53-54), довідки про умови кредитування (1 арк. - а.с. 55), ксерокопії паспорту - 1 арк. - а.с. 56), умов і правил надання банківських послуг (3 арк. - а.с. 57-59), правил користування платіжною карткою 2 арк. - а.с 60-61), довідки про стандартні умови кредитування (1 арк. - а.с. 62). При цьому, редакція правил і умов надання банківських послуг (а.с. 57-59) відрізняються від редакції аналогічних правил доданих до позову (а.с. 8 - 9). Зокрема, представник позивача посилався на п. 9.12, який передбачає в однієї редакції договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий саме строк (а.с. 8). В той самий час редакція п. 9.12 правил в матеріалах кредитної справи вказує, що договір дії до моменту належного виконання сторонами зобов'язань (а.с. 59). Вказана обставина має принципове значення для визначення умов укладення договору кредитування, в тому числі для обчислення строків позовної давності, обрахування якої, через відсутність кредитної карти, яка не була видана відповідачу повинна здійснюватися відповідно до умов, які були узгоджені сторонами. Оскільки, єдиного тексту між сторонами не було узгоджено, а сторона відповідача фактично приєднувалась до запропонованих умов, то надаючи оцінку спірним правовідносинам слід виходити з оригіналів документів, які підписані відповідачем для встановлення умов кредитування.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив свій підпис на довідці про умови кредитування (а.с.55, 62), відповідно до якої строк кредиту становить 12 місяців, тобто до 13.02.2009 року. Крім того, посилання суду першої інстанції на правила користування платіжною карткою, оскільки позивачем не було надано доказів отримання апелянтом платіжної картки, не відповідають фактично виниклим між сторонами правовідносинам. При цьому представник банку пояснив, що дійсно платіжна картка не випускалась, відповідачем не отримувалась, а грошові кошти були отримані відповідачем через касу банку, про що свідчить оригінал квитанції, витребуваний та оглянутий колегію суддів в судовому засіданні, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с. 166). Вказані встановлені обставини свідчить про порушення порядку оформлення кредитної справи клієнта згідно з встановленої в банку процедурі (а.с. 107-108) Факт отримання грошових коштів визнав доведеним і представник відповідача.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, згідно зі ст. 256, 257 ЦК України, загальна позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Як вбачається з матеріалів справи кредит надавався на споживчі цілі (а.с. 55, 62), що також узгоджується метою програми (а.с 106).

Отже, наданий відповідачеві кредит є споживчим кредитом.

Згідно з п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору - Закон від 01.12.2005 № 3161-IV (3161-15) , набрав чинності 13.01.2006 р.), кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи зазначені положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (на цей час ці положення містяться в п. 7 ч. 13 ст. 11 цього закону), суди мають виходити з того, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Сторона відповідача робила заяви про застосування строку позовної давності.

Оскільки, зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Виходячи з проаналізованих документів, які є в матеріалах кредитної справи, за умовами укладеного між сторонами договору від 13.02.2008 року, споживчий кредит був наданий відповідачеві на строк 12 місяців, по 13.02.2009 року включно. Звернувся позивач до суду 25 квітня 2012 року, вже після спливу строку позовної давності.

Таким чином, допущені судом першої інстанції помилки в оцінці встановлених фактичних обставин справи та їх наступній оцінці, призвело до невірного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування прийнятого судового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.п.1, 2, 3, 4 ч.1. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 березня 2013 року - задовольнити.

рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 березня 2013 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.